littera.zt.ua
З книгою по життю!
Хто не бачив сина в домовині,
Той не зрозуміє материнський біль.
Неможливо навіть уявити, наскільки сильним є материнський біль. Коли з фронту приходить пекуча звістка про смерть рідної дитини, мама «помирає» разом з нею. І сьогодні таких мам в Україні і на Житомирщині, зокрема - тисячі…
У час, коли країна переживає тривалу й виснажливу війну, психосоціальна підтримка набуває особливого значення. Бібліотеки сьогодні стали не лише осередками знань, а й місцями, де громада може отримати емоційну та психосоціальну підтримку. Тут люди збираються на зустрічі, беруть участь у заходах, спілкуються й повертають собі відчуття cтабільності. Атмосфера довіри та відкритості, яку створюють бібліотекарі й фахівці, допомагає кожному відчути себе почутим і важливим.
Швидкоплинність часу…. Зміна поколінь…. Цифрова доба…. Віртуальне оточення…. І серед цього як не загубити нитку Аріадни - дзвінкий голосок племінниці: «А книжки будемо читати?».
Сьогодні в центрі нашої уваги вірші для дітей «Ажуровий хоровод» (2021) Світлани Штатської (Гресь) – відомої житомирської письменниці, громадської та державної діячки; лауреата літературно-мистецької премії імені Лесі Українки.
Про те, як художник перетворив свій фізичний недолік у свою унікальну особливість.
«Література має залишати простір для сумнівів, спогадів, злості й любові»
Вікторія Амеліна
1 січня 2026 року її могло б виповнитися 40. Можливо вона писала б свою нову книгу, займалася б громадською діяльністю та подорожувала світом. Але не судилася її така доля…
22 лютого – у другу річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну, у боях із ворогом на Харківщині на Куп’янському напрямку фронту обірвалося життя нашого колеги-бібліотекаря з Малина — Володимира Петренка.
За своє коротке життя Володимир встиг відбутися як журналіст, волонтер, музикант і бібліотекар.
У барвистому розмаїтті українського мистецтва другої половини ХХ століття особливе місце займає творчість нашого знаменитого земляка Миколи Антоновича Максименка (1924-2016). Як у могутню поліфонію народного хору вплетено голос соліста, так живопис цього художника у палітрі мистецтва України завжди вирізняється своєю особливістю. Ще в далекому 1971 році авторитетний латвійський мистецтвознавець Галина Карклинь сказала про Миколу Максименка так: «Вперше зустрічаю такого геніального майстра монументального ладу натюрморту. Як могла з´явитись така яскрава зірка у такому скромному провінційному місті?».
