Працівники міських публічних бібліотек «ЛІТтера» неодноразово доводять, що вправно використовують у своїй діяльності інноваційні технології, зокрема репрезентуючи особистість і творчу спадщину Георгія Павловича Мокрицького — Заслуженого журналіста України, почесного члена Національної спілки краєзнавців України, почесного громадянина Житомира, кавалера відзнаки Житомирської обласної ради «Честь і слава Житомирщини».
У музейному просторі «Кімнати історико-краєзнавчих книг Георгія Мокрицького» (бібліотека-філія № 3) особливу увагу привертає лепбук «Георгій Мокрицький — терапевт пам’яті житомирян».
Переваги лепбука, яскраве оформлення книжки-складанки відразу привертають увагу учасників екскурсій — представників різних поколінь — і дають можливість заглибитися в різноманітність форм подання змістовного матеріалу. Завдяки рухомим деталям, особливо тим, що виконані у вигляді пелюсток квітки чи граней кристалу, відвідувач занурюється у сторінки біографії Георгія Павловича, знайомиться з основними напрямами його діяльності, відзнаками та нагородами, а також детальніше пізнає світогляд відомого краєзнавця.
Звичайно, виникає бажання глибше познайомитися з його особистістю. Це пропонує наступна сторінка, оформлена у вигляді стилізованих книжкових полиць. Вони нагадують фрагмент робочого кабінету Георгія Павловича у видавництві «Волинь». На полицях зазначено риси характеру, що стали віддзеркаленням родинного виховання та постійного самовдосконалення: допитливий, цілеспрямований, наполегливий, упевнений у собі, терплячий, із чудовим почуттям гумору…
Кожен відвідувач, особливо той, хто особисто спілкувався з Георгієм Павловичем, може знайти у цьому переліку щось близьке для себе, пригадати події чи факти, у яких ці риси проявилися найяскравіше.
Приваблює стилізований блокнот «Цікаві факти про журналіста Мокрицького». Зрозуміло, що він потребує постійного поповнення новими прикладами. Не залишає байдужим і «метелик уподобань» — перелік жанрів творчості Георгія Павловича: стаття, нарис, сценарій, фоторепортаж.
Паперові олівці-складанки — це оригінальне об’ємне відображення ініціатив Георгія Мокрицького, завдяки яким у Житомирі з’явилися вулиці, названі іменами видатних земляків, а також відкрито меморіальні дошки.
Наступні дві сторінки можна вважати особливими, адже вони потребують послідовного коментаря. Тут розміщено стилізовані дверцята, за якими приховано «Спогади друзів про Георгія Мокрицького», а також фотоальбом «Друзі та однодумці Георгія Мокрицького».
Безумовно, ці матеріали також потребують доповнення, адже серед друзів і однодумців Георгія Павловича було значно більше людей.
Рухома деталь у вигляді сердечка з пелюстками квітки містить вислів Георгія Павловича:
«Ми, корінні житомиряни у третьому-четвертому поколінні, повинні знати, якими були наші земляки з минулих століть».
Ця думка не втрачає своєї актуальності, особливо сьогодні, коли так стрімко змінюється склад населення нашого міста.
Окрасою сторінки є стилізоване зображення фотоапарата та розгорнутої фотоплівки, на якій збережено миттєвості минулого й сьогодення Житомира. Усі фотографії, необхідні для дослідження пам’яток архітектури, письменник робив власноруч. А як майстерно він умів розміщувати їх у своїх книгах! Достатньо згадати «Танго з минулим» або перший том енциклопедії «Вулиці Житомира», який містить 1078 фотознімків.
Особливе захоплення завжди викликала «Персональна фотовиставка голови Житомирської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Г. П. Мокрицького “Минуле Житомирщини в обличчях, архітектурі, пам’ятниках”». Світлини цієї виставки й сьогодні могли б стати чудовою окрасою святкування Дня міста.
У кишеньці «Сторінками книжок Георгія Мокрицького» розміщено багато мініатюрних фотографій, однак особливу увагу привертає зображення архітектурної перлини — палацу Терещенків (1912 р.), уміщене в книзі «Червоне: з історії містечка». На жаль, ця унікальна пам’ятка архітектури сьогодні руйнується.
Стилізована розгорнута книга містить анотації до «ТОП-9 найкращих книг головного історика й картографа Житомира». Ці видання заслуговують на особливу увагу, адже кожне з них є вагомим внеском у дослідження історії та культури рідного краю. Серед них:
- енциклопедія «Вулиці Житомира»;
- «Житомир — збагатись емоціями»;
- «Наша рідна Михайлівська»;
- «Європейська Житомирщина: український вимір»;
- «Танго з минулим»;
- «Трамвай Житомира»;
- путівник «Сімнадцять “миттєвостей” міста над Тетеревом»;
- «Цікава Житомирщина»;
- «Розповіді про Житомир».
Дві рухомі деталі у вигляді граней кристалу забезпечують зв’язок з онлайн-простором. Варто лише відсканувати QR-коди — і перед відвідувачем відкриваються інтерв’ю Георгія Мокрицького, присвячені найважливішим темам його життя й діяльності.
У них краєзнавець розповідає:
- про важливість вивчення історії рідного краю та виховання патріотизму;
- про перспективи розвитку туризму на Житомирщині й унікальність природної та історико-культурної спадщини області;
- про необхідність постійної турботи щодо збереження пам’яток історії та культури, адже, як наголошував Георгій Павлович: «Маємо знати, що маємо».
Особливої уваги заслуговує його виступ перед студентською молоддю із демонстрацією фотографій архітектурних перлин Житомира, які з часом змінили свій вигляд або були безповоротно втрачені.
Під впливом фотографій та ґрунтовних коментарів Георгія Павловича учасники зустрічі переконуються, що перед ними — справжній посередник між душею Житомира та його мешканцями. Саме тому його заслужено називають терапевтом пам’яті житомирян.
Велику зацікавленість викликає і презентація унікальної енциклопедії «Архітектура Житомира».
Далі глядач стає учасником дискусії в кабінеті головного редактора видавництва «Волинь». Георгій Павлович Мокрицький разом зі старшим науковим співробітником відділу досліджень КЗ «Житомирський обласний краєзнавчий музей», членом Національної спілки краєзнавців України Олександром Тарабукіним, спираючись на старовинні карти міста, розповідають про історію житомирських підземель.
Не менш захоплює творчий звіт Георгія Павловича в редакції Житомирської телерадіокомпанії, присвячений його 65-річчю.
З притаманним йому гумором він підбиває підсумки багаторічної діяльності.
Журналістика, за його словами, навчила писати коротко, влучно, об’єктивно та зрозуміло.
Говорячи про книги, Георгій Павлович зазначає, що реалізував більшість своїх творчих задумів і називає найдорожчі для себе видання.
Серед них — монографія, присвячена академіку Володимиру Липському; книга «Пам’ятки монументального мистецтва», що охоплює всі історичні періоди розвитку Житомирщини; праця «Тут музика століттями звучить», яка ґрунтовно висвітлює історію Житомирського театру, на сцені якого виступали видатні митці Європи та Америки.
Окремо автор зупиняється на книзі «Танго з минулим», підкреслюючи, що саме в ній вдалося повернути із забуття імена багатьох видатних земляків.
Серед них — лікар Юрій Вороний, який працював у Житомирі шість років і вперше у світі здійснив пересадку нирки, за що його ім’я занесено до Книги рекордів Гіннесса.
Видавництво «Волинь» має єдину в Україні спеціалізовану краєзнавчу бібліотеку, активно співпрацює з навчальними закладами та видає праці науковців, дослідників і краєзнавців.
Георгій Павлович презентує започатковану серію буклетів, що містять найважливішу інформацію про села кожного району Житомирської області. Це ще один вагомий внесок у збереження історико-культурної спадщини нашого краю.
Як голова Українського товариства охорони пам’яток історії та культури він неодноразово наголошував: пам’ятки історії не потрібно шукати далеко — вони поруч із нами. Важливо лише навчитися їх бачити, розуміти та берегти. Саме тому проводилася велика робота з підготовки необхідної документації, щоб, зокрема, польський цвинтар у Житомирі отримав статус пам’ятки архітектури.
Як член Національної спілки архітекторів України Георгій Павлович добре розумів труднощі розвитку міст у складний період економічних змін. Він постійно звертав увагу на необхідність формування архітектурної культури суспільства, розвитку естетичного смаку та відповідального ставлення до історичної забудови.
Яскравим підтвердженням цього стала енциклопедія «Архітектура Житомира». Видання містить описи 555 будівель і стало першим подібним дослідженням в Україні. Книга допомагає зрозуміти особливості архітектурних стилів, глибше пізнати історію міста та формує історичну свідомість читачів.
Якщо розглядати всі книги Георгія Павловича як безцінний подарунок житомирській громаді, то підтримка видання енциклопедії «Архітектура Житомира» коштом місцевої влади стала б гідною вдячністю видатному краєзнавцю за його багаторічну працю.
Наступна серія QR-кодів відкриває перед відвідувачами ще одну грань таланту Георгія Мокрицького. Переглядаючи відеоматеріали, переконуємося, наскільки вдалим стало поєднання в одній особі режисера, сценариста, письменника, фотодокументаліста, журналіста й краєзнавця.
Із захопленням спостерігаємо, як оживають сторінки книги Георгія Мокрицького «Червоне: з історії містечка». Як і автора, нас ваблять і хвилюють обриси англійської готики палацу Терещенків. «Цікава Житомирщина» (том 1) стає справді цікавою та неповторною. Робота творчої групи над другим томом переконує: немає нецікавих районів — кожен має свої унікальні родзинки. Які саме? Перегляньте слайдфільм краєзнавця та прочитайте його книги.
Особливо хочеться відзначити фільм «Батьки і діти Житомира». Символізм художніх образів захоплює, а сам фільм не має вікових чи світоглядних обмежень у сприйнятті. Кожен знайде у ньому щось близьке саме для себе.
Початок стрічки розповідає про виникнення Житомира, зокрема й у поетичному осмисленні: Волинь — мати, Тетерів — батько. Старі фотографії околиць постають своєрідними портретами народження міста. Народження міста перегукується з народженням дитини, тому наступні кадри переносять глядача до сучасного пологового будинку. Лунають голоси немовлят, з’являються їхні портрети.
Тема батьків і дітей розкривається не як конфлікт поколінь, а як нерозривний зв’язок між минулим і сучасністю. Портрети, фотографії пам’ятників, могил та архітектурних споруд нагадують, що всі видатні особистості колись були дітьми. Своєю працею вони залишили нащадкам безцінний спадок — історичну пам’ять і культуру.
Розмах авторської думки яскраво ілюструє експозиція музею Сергія Корольова: від дитячої колиски — до спускового апарата космічного корабля.
Час у долі людини — це час у долі міста. Недарма звучить годинник на вежі міської ради. Кожен його удар знаходить відлуння у фотографіях міського життя. Це дзвін відповідальності. Це дзвін пам’яті. За ким сьогодні лунає цей подзвін?..
Окрема сторінка лепбука знайомить із співпрацею Георгія Мокрицького з бібліотеками «ЛІТтера»: екскурсіями містом, грантовим проєктом «Історичний екскурс “З любов’ю до Житомира”», конкурсом «Маленькі знавці свого краю» та відкриттям «Кімнати історико-краєзнавчих книг Георгія Мокрицького» у бібліотеці-філії № 3.
Отримані знання найкраще перевіряються у грі. Саме тому лепбук містить різноманітні інтерактивні завдання: пазли, гру «Так — ні», «Доміно», ребуси, гру «Знайди пару», розмальовки.
Вони розвивають логічне мислення, уважність, спостережливість, уміння аналізувати та узагальнювати інформацію, допомагаючи легко й цікаво засвоювати матеріал.
Надихає завершення книжки-складанки — поезія Олега Мельника «Мій Житомир»:
До тебе линуть всі дороги,
У тебе — доля моїх мрій,
У тебе — батьківські пороги…
Люблю тебе, Житомир мій.
Особливого звучання набуває і життєве кредо Георгія Павловича Мокрицького:
«Жити у Житомирі — добре, а ще краще — жити Житомиром».
Таким чином, відвідувачі «Кімнати історико-краєзнавчих книг Георгія Мокрицького», знайомлячись із матеріалами лепбука, ще раз переконуються, якою багатогранною, талановитою й відданою рідному місту була ця людина, а також наскільки захопливими можуть бути сучасні форми вивчення краєзнавства.
На завершення кожному відвідувачеві пропонується залишити свій відгук у конверті «Напиши листа письменнику».
Діалог триває…
Є. Г. Єленіна
29.07.2026
O-Sense
