«Мабуть чогось такого подібного в цілому світі немає.
Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що»
(Ліна Костенко)
«Русский военный корабль, иди на …!». Саме ця фраза, що пролунала 24 лютого 2022 року від прикордонника острова Зміїний, ніби дала «офіційний» дозвіл на вживання ненормативної лексики в Україні, «напівлегалізувала» її. Війна та все, що з нею пов’язане (тривоги, горе, втрати), змінила відношення людей до своєї мови, її «чистоти», спілкування між собою. Нецензурну лексику нині можна почути не лише з вуст дорослих, а й молоді, підлітків і, навіть, - дітлахів. І не завжди ці слова – спосіб вираження думки, символ спротиву, засіб психологічного захисту чи антистресу. Часто вони – засіб самоствердження серед оточуючих.
Звісно, нецензурна лексика з’явилася в українській мові не з виразом про корабль. Вона була і в сороміцьких народних піснях, і в традиційній українській лайці, що пов’язувалася з посиланням до різних істот, найчастіше – міфологічних, таких, як, до прикладу, біс чи дідько. Активно вона викорстовувалася і як антистрес, засіб психологічної розрядки, коли через міцне слівце можна було б зняти внутрішню напругу.
Знайшла своє місце вона і в українській літературі, починаючи від фольклору. Використовував «міцне» слівце в своїй «Енеїді» і Іван Котоляревський. А Лесь Подерев’янський взагалі помістив нецензурну лексику в основу своїх культових п’єс, таких, зокрема, як «Гамлет», «Кацапи», знявши в 90-х роках минулого століття табу на її використання.
Не позбавлена «гострих» слів і сучасна література. Зокрема, як мистецький прийом, їх використовують у своїх творах Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Ірена Карпа, Юрій Іздрик, Любко Дереш.
Та все ж таки потрібно пам’ятати, що слово – це інструмент. І від кожного залежить, якою буде його функція – руйнівною чи зцілюючою. Про українську мову кажуть, що вона – мелодійна, милозвучна, солов’їна. А солов’ї не тьохкають незензурних трелей! Кожен повинен пам’ятати, що своїм мовленням необхідно популяризувати його культуру, повагу й усвідомлене ставлення до слова й рідної мови.
А українська мова дуже різноманітна. Адже це не лише «мова», а й «балакання», «балачка», «говір», «говірка», «говірок», «гугірка», «діалект», «жаргон», «наріччя», «прамова», «промівка», «просторіччя», «річ» (Вусик О. С. Словник українських синонімів. – Харків: Юнісофт, 2016).
Пам’ятаймо, що мова може бути: багата, барвиста, батьківська, безбарвна, бідна, бюрократична, говірна, державна, дипломатична, діалектна, ділова, друга, жаргонна, запашна, засмічена, засушена, зерниста, знакова, іноземна, калинова, калічена, канцелярська, ламана, літературна, материнська, мертва, мова жестів, калинова, колискова, народна, національна, неньчина, офіційна, писемна, проста, пташина, рідна, розмовна, своя, соковита, стисла, усна, чужа, чужинецька, чужинська. (Вусик О. С. Словник українських синонімів. – Харків: Юнісофт, 2016).
А якщо Вам все ж таки цікаво дізнатися про етимологію напрямку російського корабля та трохи іншої лексики «з перчиком» (але тільки задля цікавості, а не вжитку в мовленні), познайомтеся з книгою Лесі Ставицької «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми». Авторка - доктор філологічних наук, професор Леся Ставицька, подає опис обсценних слів і висловів та їх евфемізмів, у тому числі еротичної лексики, сексуального сленґу, зафіксованих у різнотипних словниках української мови, які побутують в усному мовленні, художній літературі, публіцистиці, традиційному сороміцькому (еротичному) та сучасному міському фольклорі. Пропонований Словник містить точний опис значень близько 5 000 слів і стійких словосполучень, подає їх стилістичні характеристики, довідки про походження та історико-культурний коментар, а також фіксує випадки нестандартного, «ігрового» вживання. У теоретичній частині читач знайде чимало цікавих відомостей про мовну, соціолінгвістичну, лінгвософську та культурологічну природу розглядуваного мовного матеріалу.
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно в ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде.
(Максим Рильський)
Використані джерела:
- Вусик О.С. Словник українських синонімів. - Харків: Талант, 2016. - 416 с.: іл. - (Серія "Бібліотека школяра").
- Ставицька, Леся. Українська мова без табу = Ukrainian Without Taboos : Cловник нецензурної лексики та її відповідників : обсценізми, евфемізми, сексуалізми. – Київ: Критика, 2008. – 454 c.
03.02.2026
O-Sense
