Новини

Отож, наступна зупинка - 1914 рік. Житомирський трамвай зустрів нові проблеми, пов’язані з початком Першої Світової війни, початком бойових дій і наближення міста до фронту. Було переобладнано один, а потім ще один пасажирський вагон для перевезення поранених воїнів з вокзалу до військового шпиталю.

Звичай робити писанки, та крашанки виник у нас в Україні дуже давно. У вісімдесятих роках XIX століття, при розкопах Кривушанської могили археолог Уваров знайшов глиняні яйця. Такі ж яйця знайшов у 1908 році і Хвойко при розкопах на Полтавщині. Крім того, вчені порівнювали орнаменти на посудинах, що були знайдені при археологічних розкопах, з найстарішими орнаментами писанок і довели, що звичай розмальовувати писанки походить у нас на Україні ще з передхристиянських часів.

Позивний «Артист»

Грають сцену смерті актори.

Без дублерів грають – наживо.

З богом не ведуть переговорів

Просто мовчки падають в траву

Падають мов скошена стеблина.

Колосом легким. Обличчям вниз.

І земля ковта свою провину,

Що цей колос в зерна не проріс.

Поле бою – театр непідходящий

Буть актором – значить буть живим.

Але, видно, бог збирає кращих

Буде сцена пам'ятником їм.

    Вірш житомирської поетеси Вікторії Краснопір у пам'ять про Андрія Юрійовича Доманського.

«Як тільки прийдуть з церкви і принесуть паску, відразу ж мастять натщесерце свяченим салом губи, ніс і все обличчя — «щоб уліті не боліло і не тріскалося від вітру та сонця». В цей же час придивляються до паски, бажаючи помітити на ній шерстину: якщо, помітять білу, то це значить, що білий скот буде добре вестися в господарстві; якщо чорну чи руду помітять, то такої шерсти скот і треба заводити» (1).

Сьогодні Олексію Братушці могло б бути 50 років, якби не куля снайпера, яка пройшла через праве плече та шию 20 лютого 2014 року.

Звичай обманювати в день першого квітня існує майже в усій Европі й Азії. Початок цього звичаю губиться в сутінках старовини.