Поезія у наші дні стала тим емоційно-психологічним щитом, який допомагає живити душу, долати стрес, переживати втрати, шукати нові духовні опори, отримувати радість та натхнення.
Творча зустріч «Червона рута серця» з нашим земляком, українським письменником (поетом і прозаїком) Петром Кухарчуком пройшла в Центральній міській бібліотеці Житомира, яка з 1982 року носить ім’я письменника Василя Земляка, відомого в літературі тим, що створив світовий еталон химерного літературного жанру.
Петро Кухарчук, окрім того, що є лауреатом багатьох літературних премій, у тому числі й обласної ім. Василя Земляка, — людина з надзвичайно широким спектром знань і уподобань. Він:
- педагог;
- науковець;
- травознай;
- садівник;
- квітникар;
- кухар.
Два письменники й обидва лауреати премії ім. Василя Земляка — Петро Кухарчук із Житомира та Валерій Хмелівський із Бердичева — в межах літературно-мистецького проєкту «Земляк і земляки», який уже 6-й рік поспіль успішно реалізують міські бібліотеки Житомира, знайомили читачів нашої бібліотеки зі своєю інтимно-ліричною поезією, бо саме цей жанр любовної лірики передає читачеві найглибші почуття та переживання.
ЧИТАННЯ ВГОЛОС ДІЄ ПОДІБНО ДО МЕДИТАЦІЇ
Уже сьогодні, в час російсько-української війни, ми можемо спостерігати таку цікаву тенденцію, коли в нашому житті дуже активно зростає поетична активність співвітчизників. Фахівці кажуть, що це цілком закономірний процес. Поезія — це швидка реакція на те, що болить, що відбувається, що вражає і що вбиває. Вона не лише описує важкі досвіди й почуття людей, а й допомагає їх пережити. Читання віршів уже давно є важливою частиною медитативних практик. Як мантри або молитви, вірші здатні впливати на наше самопочуття, заспокоювати й відволікати від тривог та клопотів. Завдяки поезії люди мають можливість покращувати своє здоров’я і зцілюватися. Тож шлях нашого відновлення та виходу зі стресу лежить і через поезію. Якщо психологи у своїй практиці психосоціальної підтримки обирають формат поетичних сесій, то наша бібліотека обрала формат творчих поетичних зустрічей із письменниками.
Про Валерія Хмелівського ми раніше вже розповідали, а зараз пропонуємо дізнатися більше про Петра Кухарчука, який з’явився на цей світ у липні 1962 року в селі Студениця колишнього Коростишівського району.
ЖИТТЄПИС
Закінчив Студеницьку середню школу (1979), Житомирський державний педагогічний інститут ім. І. Франка (нині — Житомирський державний університет імені Івана Франка) (1984), Національну академію державного управління при Президентові України, де здобув кваліфікацію магістра державного управління (2003).
У 2009 році став кандидатом наук з державного управління.
Працював у 2013–2018 роках на посаді професора кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Комунального закладу «Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Житомирської обласної ради. З 2018 року — на посаді доцента кафедри публічного управління та адміністрування Комунального закладу вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти». Автор понад 50 наукових праць.
Петро Михайлович Кухарчу́к є науковим кореспондентом лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки НАПН України. Він — член Національної спілки письменників України, відомий в українській літературі під міфологічно-історичним псевдонімом Ладо Орій, що символізує світло і красу, мир і кохання, розквіт природи, звичаї і філософію наших предків-українців.
Пан Петро — надзвичайно колоритна, одухотворена й талановита людина. Він невтомно реалізує себе у сфері професійної діяльності — викладацької, наукової, управлінської. Має безліч різноманітних захоплень, серед яких також:
- фотосправа;
- бджільництво;
- рибальство;
- збирання грибів і лікарських трав.
Велика жага до мудрості та постійне прагнення істини мотивують його серйозно цікавитися психологією і вивчати філософію. І, звичайно ж, головне покликання пана Петра — це літературна творчість і магія слова, в якій Петро Кухарчук часто виступає в ролі інженера людських душ. Його прозопоезія транслює духовні цінності українців і формує їхню історичну пам’ять. Вона вчить бачити красу в дрібницях. Наприклад, у квіточці під час зливи, що радіє дощу і не нарікає на долю. А ще вона вчить бачити вихід там, де логіка безсила. Сьогодні його творчість можна розглядати як інструмент відновлення людської душі після руйнівного стресу, завданого війною.
Під час зустрічі в бібліотеці Петро Кухарчук разом із Наталкою Хомчук (керівницею танцювального клубу «Ретро», що діє на базі бібліотеки) читали «Проліски», написані ним у співавторстві зі львівською поетесою Галиною Химочкою.
- Чекаю весну…
- Як і кожен із нас…
- Та чи зійдуть вони?..
- Неодмінно… Вони ж проросли в серці моїм і дарують надію…
- Дарують надію і мрію…
- І світ стане світлішим…
- І світ стане добрішим…
- І на затоптаних байдужістю людських стежках заквітнуть чисті, як надія, квіти…
Ця поезія в теперішні часи війни і справді дозволила присутнім побачити «промінь світла». Вона підтримала наші силу духу та оптимізм.
Читала вірші Петра Кухарчука зі збірки «Несказане» і відома радіожурналістка Віра Чернець, і сам поет. З особливим трепетом у виконанні автора сприйняли слухачі прозопоезію «Літати».
Літати…
Нікого і ніде, але хотілось літати… Пускається дощ. І
я стою на ганку… Холоне під крилами туга і її тінь
забігає в перейми дня і ночі...
Нікого! Ні душі. В мені проростає напруга якогось
порятунку, і від думок про нього, я відкриваю цього
вечора зоряну крамницю. Не для себе – для душі,
яка стоїть із тінню за горизонтом, де простелені
кольорові листочки на шляху таємниць злету. І
неважливо де і з ким проводжу час – політ, це те,
про кого я думаю, коли закриваю очі в ночі…
І в ці миті, босоніж мчусь навмання в обійми її
величності, яка також літає десь далеко… Вона
посміхалась читаючи мої думки й на моєму серці
виникав приємний спокій…
Душа моя літає по дощі! Я не стою – лечу! Куди і
звідки?! Хоч знаю, що по мою душу ти колись
прийдеш, і на траві, ще зовсім зеленій, зазолотяться
наші сни. Я поцілунками закрию твої втомлені
повіки, бо тут лиш зорі: – Поглянь, моя й твоя душа
літає! Нікого. Ні душі! Ми летимо на сонце, на
ранок, на чорну каву в філіжанці, на світ, де лише
мить – але без неї нам з тобою не прожить!
Політ – він гріє світ. А як його не стане – не стане
нас з тобою, відлетимо у зоряну крамницю – вдвох…
Творчий доробок поета складає 7 книг, а 8-ма готується до друку.
Пісенний колектив «Зорецвіт», що працює на платформі Центральної міської бібліотеки імені Василя Земляка під керівництвом заслуженого працівника культури України Віктора Балюрка, щоб підтримати натхнення поета, який надихнув присутніх і думкою, і словом, із вдячністю виконав для пана Петра українську пісню «Їхали козаки полем». Це додало зустрічі святкового настрою, і так символічно бібліотекарі прийняли Петра Кухарчука до своєї великої бібліотечної родини, яка потужно популяризує українське слово та українську книгу, працює як відкритий простір для розвитку, спілкування, творчості й формування національно-історичної пам’яті.
13.07.2026
O-Sense
