24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ розділило наше життя на «ДО» та «ПІСЛЯ». З цією датою ми нарешті усвідомили, що в країні ВІЙНА. Не десь там – далеко, а зовсім поруч. Адже більшість забула, що російсько-українська війна триває з ЛЮТОГО 2014.
Саме після 24 лютого 2022 значна кількість письменників стали до лав ЗСУ, хоча до цього мали статус цивільних. А ще - волонтерів, журналістів, науковців... Про війну роzzії проти України, що триває вже 10 років, написано багато книг. Вони дуже різножанрові – художні твори та щоденники, поезія, мелодрами та бойовики, книги для дітей та фантастика, і навіть – містика та комікси.
Щоб краще усвідомити, за щовоюють та гинуть українці, ЛІТтера – бібліотеки міста Житомира пропонує прочитати книги, написані учасниками бойових дій, більшість з яких на передовій. Книги про ЖИТТЯ… ЛЮБОВ… ВІЙНУ…
1. Олександр Вільчинський «У степу під Авдіївкою»
«Виявляється, навіть у п’ятдесят три багато чого можна відчути вперше, особливо, якщо ти вперше в житті потрапив на війну, до того ж добровільно…» Це про одного з головних героїв - бійця з позивним Луїс. У цивільному житті він був Роман Данилюк, працівник обласного архіву, який пішов захищати батьківщину, незважаючи на вік та слабке серце… Він та його побратими опинилися неподалік тієї самої легендарної «авдіївської промки». Вони тут, у степу, – штурмова рота та окрема тактична група. Тут у них перевалочний пункт, склад та лазарет в одному. І тут у них життя – із братерством, довгими філософськими бесідами, симпатіями і надіями. Вони всі різні. І їх єднає одне: «за плечима їхня база, побратими, Україна», а перед ними – «мішки з піском і шлагбаум… влада тьми, морок і Мордор…». І якщо вони не потрапляють на передову – то передова приходить до них…
2. Віталій Запека «Цуцик»
На відміну від «окопної» прози, це перший справді АНТИВОЄННИЙ роман про події на Сході. Написаний Людиною, якій до болю те, що стільки років відбувається на Донбасі.
Добра і зворушлива історія, оповідь якої ведеться від імені малого цуценяти,пронизана правдивими емоціями. Вона зачіпає за живе та тримає увагу з першого слова до останньої крапки. Змушує посміхатися й переживати, хвилюватися й радіти, але точно нікого не залишає байдужим. Це погляд на нас, людей, ніби збоку. Чесний і відвертий. Недовірливе щеня шукає свою Людину. Йому не відомі складні абстрактні поняття, якими люди зазвичай виправдовують розпочаті ними війни, але воно розуміє, що таке дружба, доброта й самопожертва.
3. Роман Зіненко «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії»
Роман Зіненко - колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська. Він не тільки вижив, але й написав одну з перших книжок про війну на Сході України — «Іловайський щоденник», чесну і відверту розповідь очевидця, де нічого не вигадує, а намагається бути максимально точним у своїх спогадах.
У своїх двотомних «Хроніках Іловайської трагедії» автор прагнув зберегти та оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників. До цього унікального видання увійшли свідоцтва понад півтори сотні бійців і офіцерів, від добровольців до вищого керівництва Сектора «Б», було згадано імена, прізвища та позивні близько семисот бійців добробатів і підрозділів ЗСУ. Окрім того, автор переглянув, перевірив й хронологічно розібрав сотні публікацій, відео- і фотоматеріалів, що стосуються боїв під Іловайськом. Результати окремих журналістських досліджень, а також звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України також вміщені на сторінках цієї книжки. Переважна більшість зібраних фактів оприлюднена вперше. Перша частина видання висвітлює хронологію подій, що відбувалися 7–24 серпня 2014 року, коли бої точилися як в Іловайську, так і навколо нього. Друга частина видання висвітлює період з 25-го по 31 серпня 2014 року – від Дня Незалежності до відходу українських військових з Іловайська.
4. Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону "Донбас"
Ігор Михайлишин — доброволець, піаніст, юрист. Музикант-аматор, грав на Майдані у грудні 2013 року. До лав добровольчого батальйону «Донбас» НГУ потрапив у червні 2014 року. Взяв позивний «Піаніст». У серпні 2014 року опинився в гущі Іловайського котла у протистоянні зі збройними силами РФ. Після вимушеної капітуляції провів 119 днів у полоні. Згодом повернувся на фронт у складі батальйону «Донбас-Україна» ЗСУ. Після закінчення військового контракту здобуває професійну музичну освіту в Київському інституті музики імені Р. Глієра.
«Танець смерті» — музичний твір Ф. Ліста, який для Ігоря символізує війну, боротьбу добра і зла, якій немає кінця. У цій конфронтації доля однієї людини є настільки мізерною, що її просто не помічаєш. Але якщо придивитись, побачиш віддзеркалення глобальної баталії у внутрішньому світі людини. Єдине, що врятує від загибелі, — постійний рух. Рух є умовою життя. Умовою розвитку. Умовою перемоги.
5. Ігор Михайлишин «Фуга "119". В тональності полону»
Книга - пряме продовження книги «Танець смерті» та друга в майбутній трилогії «2014». Вона про ворожий полон, куди потрапили добровольці батальйону «Донбас» після боїв у місті Іловайськ. Реальність, яку неможливо передати традиційними формами написання. Переосмислення та пошук нового привів автора до застосування принципу побудови фуги — поліфонічного музичного твору. Структура книги орієнтована на подвійну (двотемну) триголосну фугу з кодою. Це дає змогу повною мірою передати сплетіння болю та жаху — звичної буденності полону, де вихід можливий тільки через смерть.
6. Олександр Михед «Котик, Півник, Шафка»
Котик, Півник і Шафка наче й казкові, але водночас дуже справжні – врятовані й збережені у зруйнованій російськими обстрілами Бородянці під Києвом. Готові боротися і попереджати про небезпеку, у цій казці вони оберігають всесвіт однієї родини – бабусі Лізи, дядька Андрія і онуки Соні – родини, яка покоління за поколінням циклічно проживає історію і врешті стає сильнішою, ніж будь-коли. Нагріта теплом дідусевих рук Шафка, подарований на свято Півник і врятований Котик втілюють силу й незламність, бережуть рід і дарують надію. Це надія на майбутнє, у якому рани будуть заліковані, але пам’ять про скоєне зло житиме у віках. У майбутньому, після нашої перемоги.
7. Максим Музика, Андрій Пальваль, Петро Потєхін «Савур-Могила. Військові щоденники»
Савур-Могила... незвичайне місце. А ця книга не стільки про місця, скільки про людей і серпневі події 2014 року. Як промінь ліхтарика, кинутий у темряву, авторська свідомість вихопила обличчя, дії та враження. І, пропустивши крізь призму власного досвіду і світогляду, перетворила на текст. Багато суб’єктивного, мало пафосу, напевно, є неточності, пов’язані з особистим сприйняттям подій і властивостями пам’яті. Але це спроба передати все саме так, як запам’яталося. Спершу автори писали тексти для себе, щоб зрозуміти, щоб не забути, щоб перетравити отриманий досвід. Бо існують речі, які не можна довго тримати в собі. Спека, втома, обличчя побратимів. Розуміння того, що завтра може не настати. Пил і піт. Це і є війна. Вона завжди поруч.
8. Валерій Пузік «З любов’ю – тато»
Він міг показувати сину світ, навчати і просто бути поруч. Натомість пішов захищати свою державу у російсько-українській війні. Та попри виснажливі воєнні будні головний герой не забуває бути батьком. Так виникає ця книжка - розмова із сином, який залишається далеко, але водночас завжди поруч - у самому серці.
Тут немає батальних сцен чи описів боїв. В ній - намагання продемонструвати, що навіть у час найжорстокіших війн у центрі всього - людина. Він веде читача уламками спогадів, рефлексіями сьогодення і мріями про майбутнє, створюючи власну фронтову реальність.
Ця книжка - це тут і зараз, у якому перебувають тисячі солдатів на війні. Це живий нерв, який не дозволяє залишатися байдужим до всього, що тебе оточує. Це вузька стежка над прірвою, яку потрібно пройти, щоб врешті побачити світло - своїх дітей, своїх рідних і свою мирну країну.
9. Ігор Родін «Батальйон "Донбас". Записки добровольця»
Ігор Родін - воєнний історик і публіцист із Києва. Вивчав період Першої світової та Громадянської воєн, захоплювався російськими полководцями, ідеями Білого руху.
Але 2014 року, у віці 53-х років, пішов захищати Україну від «русского мира». На фронт ішов добровольцем у складі батальйону «Донбас». При виході з Іловайська потрапив у полон до російських військових. Був звільнений під час обміну полоненими. До війни на Донбасі Ігор Родін написав дві книги і сорок вісім статей з російської воєнної історії. Тепер пише історію своєї країни. Першим результатом є ця книга.
10. Ігор Сейко «Будемо жити! Я – Скіп…»
Ігор Сєйко, він же "Скіп" - воїн - доброволець 11 окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь», брав участь у військових операціях під Слов'янськом, Дебальцевим, Донецьким аеропортом. Кілька разів був поранений і контужений. Розповісти про учасників неоголошеної війни наважився не одразу. Кілька років розміркував, чи вдасться йому у новелах передати події, учасником яких він був.
11. «Слово про війну-2:4.5.0» упорядник Василь Піддубний
Ця збірка оповідань - друга книга з тритомника історій про війну на Сході, які розповіли безпосередньо самі учасники буремних подій, волонтери, патріоти. Це - історії українців, в життя яких прийшло лихо під назвою «АТО». А насправді – війна». У книзі зібрані відверті, щирі історії бійців АТО, добровольців з «Азову», «Айдару», «Донбасу», розповіді волонтерів, та тих, хто вміє чекати. Це не просто історії про війну з перших вуст. Це сильні живі емоції, почуття. Біль поразок і втрат, радість перемог, розпач, наснага, відчай і азарт бою, це сльози і гумор. Історії різні – сумні та смішні. Поєднує їх лише одне – любов до України.
12. Андрій Сова «Звіт за серпень’14»
Андрій Сова (Плохіш) - доброволець, служив санінструктором в 24-му окремому штурмовому батальйону "Айдар" у 2014-2015 роках. У своїй книжцці розповідає про події серпня 2014 року в зоні АТО. Коли батальйон "Айдар" на вістрі атаки дійшов до російського кордону, Луганськ був майже в оточенні українських військ і здавалось, що ось-ось - і війна в секторі "А" буде закінчена нашою перемогою. В книзі не тільки про героїзм і звитягу своїх побратимів, але й про те, як ганебно поводили себе деякі кадрові військові й якою ціною виправлялись помилки штабних офіцерів. Російські війська зупинили люди, які не мали жодного відношення до військової справи. Зупинили надзвичайно великою ціною. Ця книжка - пам’ять тим, хто віддав життя за Україну, її незалежність, хто вистояв проти російської навали!
13. Всеволод Стеблюк «Синдром АТО. Нотатки «Айболіта»
Історія лікаря, професора, полковника поліції Всеволода Стеблюка, розказана від першої особи. Це - історія короткого проміжку часу (з травня по вересень 2014 р.) - періоду активних протистоянь українсько- російської війни, офіційно названої АТО - «Антитерористична операція» - Історія, що складається з реальних подій і фактів, які автор оцінює крізь призму власного світосприйняття.
14. Артем Чех «Точка нуль»
Це - щоденникові записи мобілізованого киянина, письменника і військового, про десять місяців служби у лавах ЗСУ в 2015-2016 рр., який занотовує все, що бачить, і пропускає все це через себе. Він не герой, він звичайна людина, зі своїми страхами, тривогами, надіями і сумнівами. Він знає, що так, як раніше, вже не буде, знає, що тепер настає інша реальність і для нього, і для його дружини, і для всіх, хто їде разом з ним в учебку, на полігон, на Схід, до точки нуль…
ЧИТАЙТЕ КНИГИ, НАПИСАНІ ПІД ОБСТРІЛАМИ ТА В ОКОПАХ! ВІЙНА ТРИВАЄ…
13.03.2024
O-Sense
