Яків Якович Зайко – громадсько-політичний діяч, письменник, журналіст, народний депутат України І скликання, учасник Революції гідності, Герой Небесної Сотні, Герой України (2014, посмертно).
Народився 4 квітня 1940 року в білоруському селі Делятичі Гродненської області. До Житомира переїхав 15-річним юнаком. З 1965 року займався журналістикою, працював у редакціях різних газет на Житомирщині, 1984 року став редактором інформаційного вісника «Новини Житомирщини» та секретарем правління обласної організації Спілки журналістів України. До політичної діяльності долучився у 1987 році. Восени 1987 року разом з однодумцями заснував напівлегальний клуб, який згодом отримав назву «Клуб сприяння перебудові». Улітку 1988 року на основі клубу постала політична структура - «Громадянський фронт сприяння перебудові». Лідером якої був Яків Зайко. Колеги Якова Яковича називали його мозком і мотором «житомирської революції». 1989 року він увійшов до журналістського кооперативу «Посередник» і став головним редактором газет «Голос громадянина» та «Трудова Волинь» у Житомирі.
З 1990 по 1994 рік Яків Зайко був народним депутатом Верховної Ради України І скликання від округу №153 Житомирської області. Входив до Народної ради фракції «Народного руху України» в парламенті. Був членом Комісії ВРУ з питань гласності та засобів масової інформації. За участі Якова Зайка було підготовлено рішення про створення парламентської опозиції – Народної ради, яка виборола ухвалення Декларації про державний суверенітет у 1990 році та Акта проголошення незалежності України в 1991 році, який Зайко зачитав із трибуни парламенту.
Яків Зайко долучився до створення кількох багатотомних видань: шеститомного дослідження «Духовність життєдій» (1957-2005), трилогії «Юлія» (1998-2005), дилогії «Месія» (2000-2006), а також був головним редактором книжок серії «Літопис державотворення (Декларація про державний суверенітет України)» (2010), видань «Здобуття незалежності України 1991» (2011) та «Ave, Ukraina!» (2011).
Ще за життя Яків Зайко отримав державні відзнаки і нагороди: у 1997 році орден «За заслуги» ІІІ ступеня, у 2002 році – почесну грамоту Верховної Ради України, у 2011 році – орден «За заслуги» ІІ ступеня.
Етнічний білорус, ототожнював себе з українським народом і все своє життя присвятив боротьбі за незалежність України. Брав участь у Революції на граніті, Помаранчевій революції та революції Гідності. Від 1 грудня 2013 року до 18 лютого 2014 року Яків Якович брав участь у масових протестах на майдані Незалежності у Києві, щодня виходив на Майдан та регулярно брав участь у пікетах та вірив в перемогу.
18 лютого 2014 року Яків Зайко був в Урядовому кварталі. Коли на Інститутській «Беркут» почав штурмувати барикади, люди почали відступати у напрямку майдану Незалежності. Згодом стало відомо, що о 16.00 на платформі станції метро «Театральна» Яків Зайко помер через серцевий напад, йому було 73 роки.
Похований Герой Небесної Сотні у Житомирі. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності Якову Яковичу Зайкові було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2014 посмертно), медаллю «За жертовність і любов до України» (2015 посмертно), відзначено почесною грамотою Верховного Архієпископа Києво-Галицького Української греко-католицької церкви Святослава (2016 посмертно).
Ім'я та портрет Якова Зайка викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на меморіалі Небесної Сотні у Львові. На фасаді житомирської загальноосвітньої школи №8, в якій він навчався, встановлено меморіальну дошку на його честь. У лютому 2016 року вулицю Бугайченка у Житомирі перейменували на вулицю Якова Зайка.
У 2018 році вийшла книжка Г. Цимбалюка «Він був справжнім. Спогади про Якова Зайка». У книзі викладені не лише спогади його рідних, близьких, друзів, колег, але й його особисті думки про себе: « Я є духовно чистокровним українцем і мене тішить те, що мене прийняв Житомир, приймає Україна, що дала мені такий духовний простір, якого я хотів би побажати всім житомирянам і всім українцям. Люди, відчуйте себе українцями, будьте українцями – це головне!».
Використані джерела:
- https://www.maidanmuseum.org/uknode1797;
- https://www.zt-rada.gov.ua;
- Романова К.В. Зайко, Яків Якович// Велика українська енциклопедія.URL: https://vue.gov.ua/ Зайко, Яків Якович
15.02.2024
O-Sense
