Сучасна українська література сьогодні народжується не лише в тиші кабінетів чи серед книжкових полиць. Вона пишеться в окопах, на блокпостах, у прифронтових селах, між тривогами та короткими хвилинами спокою. Одним із тих письменників, хто зумів чесно й проникливо передати правду війни, став Артем Чех - сучасний український автор, військовослужбовець і літописець людських почуттів у час війни.
Артем Чех (справжнє ім’я — Артем Чередник) народився 13 червня 1985 року в Черкасах. Ще до війни він здобув популярність як талановитий прозаїк, автор романів та есеїв про життя сучасної людини. Проте російсько-українська війна стала тим рубежем, який змінив не лише його долю, а й сам характер його творчості.
У 2015 році Артем Чех був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пережите на фронті стало основою його книги «Точка нуль» — однієї з найсильніших книжок про війну в сучасній українській літературі. Це не роман про героїчні подвиги у звичному розумінні. Це щоденна правда солдата: втома, очікування, страх, короткі радощі, спогади про мирне життя та постійне бажання залишитися людиною.
Особливість творчості Артема Чеха полягає в тому, що він бачить війну через дрібниці. Через запах кави серед ночі, через старі книги, через музику в навушниках, через короткі миті тиші. Саме ці деталі роблять його тексти живими та болісно справжніми.
Надзвичайно атмосферними є його фронтові нотатки про життя у сільській бібліотеці:
«Прокинувся о третій. Навалив кави, з'їв два варених яйця і жменю печива, послухав альбом M.Ward Post-War, після чого пішов на пост».
У цих словах немає пафосу чи гучних заяв. Є лише буденність війни - проста, виснажлива, але справжня. Письменник показує, що навіть серед небезпеки людина продовжує жити: слухати музику, читати книги, бачити сни й думати про щось більше, ніж фронт.
Особливо глибоко вражає образ бібліотеки, яка стала тимчасовим прихистком солдата:
«Я живу в бібліотеці. У бібліотеці я ще не жив. Жив на телевежі, на ТЕЦ, в будинку письменника (так його називали наші бійці, бо в ньому жив я), жив у ресторані, на станції човнів, в сільських хатах, в наметах… а от в бібліотеці - ніколи. Тепер живу в бібліотеці. Старій сільській бібліотеці, в якій пахне котами, розпухлими книжками і водою вікторіас сікрет».
Ця бібліотека у тексті Артема Чеха перетворюється на символ внутрішнього світу людини, яка навіть на війні прагне зберегти зв’язок із культурою, літературою та власною душею. Серед армійського спорядження лежать книжки Кундери, Гавела, українських класиків. Війна не змогла забрати в людини потребу читати, думати, відчувати.
Особливого тепла нотаткам додає опис маленького простору за книжковою шафою:
«За шафою, за камуфляжним тентом лежить матрац… Це майже окрема кімната, а якщо запхати у вуха беруші, то й окремий всесвіт».
У цих рядках відчувається тонка психологія воєнної людини. Солдатові потрібен хоча б клаптик тиші, місце, де можна сховатися від війни бодай на кілька хвилин. І саме такі деталі роблять прозу Чеха надзвичайно людяною.
Проте навіть у хвилини затишку письменника не залишає усвідомлення тимчасовості:
«Якийсь день прийде Борода і скаже: збираємося. І за годину я вирушу в нове село, на нову позицію, під інший дах».
У цих словах — вся правда війни: відсутність стабільності, постійна готовність рухатися далі, неможливість прив’язатися до місця чи спокою. Але попри все люди продовжують жити, жартувати, читати книги й вірити у майбутнє.
Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Артем Чех знову став на захист України. Його творчість сьогодні є не лише літературою, а й важливим документом епохи. Через особисті спостереження, емоції та фронтові історії письменник передає правду про сучасну війну - без прикрас, але з великою любов’ю до людини та України. Його книги допомагають читачам не лише зрозуміти події війни, а й відчути внутрішній світ тих, хто щодня боронить державу. У творах Артема Чеха поруч із болем завжди присутня надія - на перемогу, повернення додому, мирне життя та збереження людської гідності.
Творчість письменника має особливу силу ще й тому, що вона народжується з особистого досвіду. Його слова не вигадані - вони пережиті. Саме тому читач довіряє кожному рядку, кожній емоції, кожному спогаду. Артем Чех показує, що справжня мужність полягає не лише у боротьбі зі зброєю, а й у здатності залишатися чутливим, мислячим і людяним навіть у найтяжчі часи.
Отже, Артем Чех - це не просто письменник воєнної тематики. Це автор, який навчився бачити світло навіть серед темряви війни. Його тексти нагадують: поки людина читає, мріє, слухає музику й береже в собі людяність - її неможливо перемогти. Через свої книги письменник створює живу пам’ять про покоління українців, які переживають війну та водночас творять нову історію країни. Його твори - це голос сучасної України: втомленої, пораненої, але незламної. Саме тому творчість Артема Чеха займає важливе місце в сучасній українській літературі та залишається надзвичайно актуальною для сьогоднішнього і майбутніх поколінь читачів.
Особливо символічно звучать рядки:
«Але однаково прокидатимусь о першій, о третій, о шостій, навалюватиму кави, з‘їдатиму варені яйця і йтиму на пост. А Кундеру я дочитаю в планшеті. Після Кундери сняться хороші сни».
У цих простих словах - уся правда життя людини на війні: постійна служба, тривожні ночі, короткі хвилини відпочинку і водночас - незнищенна потреба у книгах, думках, мріях та світлі. Саме ця здатність залишатися людиною серед війни і робить творчість Артема Чеха такою сильною, щирою та необхідною сучасному читачеві.
Використані джерела:
- https://suspilne.media/culture/284769-meni-znovu-snilosa-so-a-ciluvavsa-pismennik-i-vijskovosluzbovec-artem-ceh-pro-budni-vijni/
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BC_%D0%A7%D0%B5%D1%85
- Чех, Артем. Гра в передягання [Текст] / Артем Чех. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2025. – 192 с.
12.06.2026
O-Sense
