ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЇ НА ЧАЕС

14 грудня 1986 року – день коли було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. У листопаді 2006 року указом президента України саме день 14 грудня був встановлений, як День вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. 

В цей день ми вшановуємо подвиг тих, хто 38 років тому ліквідовував наслідки трагедії ХХ століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС та захистив не тільки Україну, а й увесь світ.

Чорнобильська катастрофа – найбільша катастрофа за всю історію ядерної енергетики. Для українців Чорнобиль і досі є живою раною, яка завдає болю і втрат. У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи брали участь люди найрізноманітніших професій: пожежники, енергетики, військовослужбовці, інженери, будівельники, водії, лікарі, робітники. За найскромнішими підрахунками це більше 600 тисяч осіб, які гасили пожежу після вибуху, дезактивували приміщення, промисловий майданчик станції та територію навколо. Пізніше проєктували та будували саркофаг над зруйнованим реактором, готували після аварійний пуск блоків ЧАЕС. Ліквідатори воюючи з невидимим, але підступним ворогом отримували великі дози опромінення. Аварію було ліквідовано, але багато учасників ліквідації аварії на ЧАЕС поплатилися своїм життям та здоров'ям. Багато їх загинуло одразу після катастрофи, а ще більше через роки.

Про Чорнобильську трагедію та її ліквідаторів пам'ятають не тільки в Україні, а й у всьому світі. На честь ліквідаторів називають вулиці, знімають документальні та художні фільми, пишуть книги. Переглядаючи фільми та читаючи книги ми проживаємо та проходимо з героями всі ті виклики та випробування, які винесли на своїх плечах ці мужні люди.

Сергій Плохій у книзі «Чорнобиль: історія ядерної катастрофи» досліджує історію Чорнобильської трагедії. Автор роздумує про причини та наслідки катастрофи: помилки персоналу, нехтування правилами безпеки, проблемами з конструкцією реактора, а ще про злочинну радянську систему, яка не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії на станції провідним фахівцям в галузі атомної енергетики.

Французька письменниця, журналістка та історикиня Галина Аккерман у книзі «Пройти крізь Чорнобиль» описує історії ліквідаторів, вчених та пересічних громадян, які відмовились покидати свою домівку. Ця книга – ніби мандрівка радянським минулим та українською дійсністю через призму травмованих масштабною трагедією людських історій.

Український поет, прозаїк та публіцист Володимир Шовкошитний – ліквідатор аварії на ЧАЕС та її наслідків. В своїй художньо-документальній повісті «Чорнобиль: я бачив» поєднує власні спогади з історіями інших очевидців трагедії та аналізує економічні, екологічні і соціальні наслідки лиха, спростовує міфи радянської пропаганди.

Олег Векленко, один з учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в книзі «Чорнобиль: етюди з натури» описує особистий досвід, відчуття та враження, які отримав під час перебування у Чорнобилі та ділиться думками щодо наслідків катастрофи. Автор описує повсякденну роботу ліквідаторів та небезпеки з якими вони стикалися у екстремальних умовах, усе описане підкріплене авторськими фотографіями та замальовками.

Британський журналіст, публіцист Адам Гіггінботам протягом 10 років досліджував тему Чорнобильської катастрофи: проводив інтерв'ю з очевидцями трагедії, вивчав листування, досліджував архівні документи. Як результат світ побачив книгу «Опівночі в Чорнобилі: Невидима історія найбільшої в світі ядерної катастрофи». В книзі розкриваються катастрофічні наслідки Чорнобильської трагедії та розвінчуються міфи радянської пропаганди. Тексти доповнено архівними фотографіями та схемами АЕС.

У книзі Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва», яка в 1998 році вперше вийшла українською у перекладі Оксани Забужко, і сповідь очевидців трагедії, і крик про зруйновані життя, і горе тисяч людей. Роман побудований на інтерв'ю з потерпілими внаслідок аварії на ЧАЕС, пожежниками, ліквідаторами та їхніми родичами, з мешканцями навколишніх сіл.

Сьогодні, у час повномасштабного вторгнення  росіяни  продовжують небезпечні ігри з ядерним шантажем та захопленням атомних станцій (Чорнобильської та Запорізької), небезпечні сховища радіоактивних відходів стають для них полігоном бойових дій. Світ має  зробити все, щоб не допустити повторення такої жахливої катастрофи.

Використані матеріали:

• uk.wikipedia.org/wiki/День_шанування_учасників_ліквідації_аварії_на_ Чорнобильській_ АЕС
• bookforum.ua/p/chornobyl-u-literaturi-knygy-pro-ukrayinsky-tragediu.

16.12.2024