РІЗДВО ХРИСТОВЕ

Одне з найзнаменніших і найвеличніших свят в релігійному календарі українців – це Різдво Христове.

У давнину це було свято Коляди – народження Сонця. З прийняттям християнства церква приурочила його до появи на світ Ісуса Христа. Повсюди в храмах відправляють нічну Божу Службу. Першими сповісниками народження Христа були діти та підлітки: вдосвіта 7-8-річні хлопчаки йшли до односельців віршувати - віншувати, тобто вітати родичів і сусідів зі святом Різдва Христового. Віншувальників чекали з нетерпінням як добрих сповісників і щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше спеціально випеченими маленькими хлібинами «з душею». Вважалося, що чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедріше буде Новий рік. Колядували, як правило, хлопчики, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими показниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-господарство; і зовсім зле, коли першою відвідає жінка…

Після церковної служби, яка закінчувалась о 4-5 годині ранку, всі розходились по домівках. Зайшовши до хати, господар урочисто вітав хатніх: «Христос рождається!». Йому відповідали хором: «Славімо його!». Далі, помолившись, родина сідала за вранішню Свят-вечерю, доки не зійшло сонце, адже за віруваннями, добрі духи перебувають у хаті лише із сутінками. При цьому господар скроплював оселю свяченою водою, обкурював пахучим зіллям і запалював свічку – прообраз Сонця. Після трапези до обіду лягали відпочивати. 

В обідню пору одружені діти (сини з невісткою, дочки з зятем) готують свої святкові вози і їдуть до батьків, бабусь і дідусів у гості. Батьки з нетерпінням чекають приходу гостей: господар виходить зустрічати, відчиняє ворота і щедро готує сіно для коней. Господиня зустрічає дітей у дверях, цілує та вітає зі святом. Вся родина збирається разом, щоб посидіти та пообідати. Сімейна вечеря тривала допізна. Ніхто з присутніх не пам’ятає сумних історій і образ, адже трапеза мала «очистити всіх від скверни і об’єднати в злагоді та любові».

Увечері село знову оживає – починаються масові колядування. Зайшовши на подвір’я, колядники питають дозволу, а коли оголошується господар, починають комічне виконання вітальних пісень та жартівливих сценок. У поетичному тексті представлено господаря з господинею та їхніми дітьми, з якими бажають щастя й здоров’я, родинного достатку й щедрого потомства.

З Різдвом Христовим, Україно!

В зимові радісні свята

Хай кожен дім, кожна родина

Відчують благодать Христа.

Чудовій, з ангельських уст вістці

Дві тисячі минуло літ,

Але й сьогодні в кожнім місці

Вона звучить як заповіт.

Для вас Спаситель народився –

Радійте, тіштеся усі!

Сам Бог для нас, людей, явився

У славі величі й красі.

Родивсь у яслах, на соломі,

Щоб пастухи і мудреці

Прийшли й побачили у Ньому

Царя й Спасителя душі.

Щоб і сьогодні кожен житель

Вкраїнських милих сіл і міст

Сказав усім: «Це мій Спаситель!

Я серце в дар йому приніс».

І зацарює в тому серці

Його любов і доброта.

Й душа, врятована від смерті,

Прославить Господа Христа.

І зникне гіркота полинна,

Добро настане, красота.

Не вмре, не згине Україна,

Як прийме благодать Христа.

Михайло Клекоць

Використані матеріали:

• Скуратівський В. Святвечір. (У 2кн.): Кн. 1.  – Київ, Перлина, 1994.  –  С.  30 – 32.
• Скуратівський В. Дідух: Свята українського народу. – К. :Освіта, 1995. – 272 с.
• Улюблені зимові свята: для мол. та серед. шк.віку/ Упоряд.Г. Кирпа.- Київ,  Школа, 2008. – 125 с.

23.12.2024