9 грудня – день народження Бориса Тена (літературний псевдонім Миколи Васильовича Хомичевського - видатного українського поета-перекладача, мистецтвознавця, педагога, лауреата премії ім. Максима Рильського.
Борис Тен – постать загадкова. І як людина і як митець. Його іменем стала древня назва головної річки України – Дніпра. Тим самим він свідомо заявив про свій намір примножити славу рідного краю. Бо вірив у власні сили, у свою високу зорю.
Народився 9 грудня 1897 року в селі Дермані на Рівненщині в сім’ї священника. У цьому селі, яке згадується в історичних актах ще 1497 року почала діяти перша в Україні сільська друкарня. Освіту здобув на «малій» батьківщині, навчаючись в початковій школі, Клеванському духовному училищі, Волинській духовній семінарії та Волинському інституті народної освіти в Житомирі.
До Житомира сім’я Хомичевських переїхала з початком першої світової війни. Свою трудову діяльність розпочав службою в Житомирському статистичному бюро сільськогосподарського перепису. З 1919 по 1923 роки – викладач української мови в школах і технікумах Житомира.
Висвятившись на священника, проводив значну роботу щодо відродження Української Автокефальної Православної Церкви, одночасно працюючи в журналі «Церква і життя». Тоді розпочалася плідна літературна діяльність Бориса Тена як поета і перекладача у видавництвах «Сяйво», «Книгоспілка», Державному видавництві України.
Коли перші його твори були надруковані у часописах двадцятих років, стало збагненним, що в літературу прийшов оригінальний і самобутній поет. Та й не дивно, бо наставником був Микола Зеров, а добрим порадником Максим Рильський.
Саме за свою церковну діяльність у 1929 році Борис Тен був заарештований НКВС і засуджений до 10 років заслання. Покарання відбував у таборах Далекого Сходу.
Під час Другої світової війни, перебуваючи на фронті, потрапив у полон. Далі був німецький концтабір, де його навіть засудили до розстрілу за підготовку до втечі. Але розстріл замінили каторгою в Німеччині. А ще потім радянські фільтраційні табори і роки недовіри, доносів і цькувань.
І знову день, і знову – вечір, ніч,
А сонця золотого не діждати,
І тільки смутно позирне на грати
Із хмари місяць юний лівобіч.
З 1946 року Борис Тен жив в Житомирі.
Інтимна лірика 20-х років посідає значне місце в творчому доробку поета і виділена в окремий цикл «Книга серця». Свого часу вони ніколи не друкувалися, тому що в той час він був священником. В теперішній час вони надруковані в книзі «Таємна сповідь» у 1997 році, яка вийшла до 100-річчя від дня народження поета. Деякі поезії були покладені на музику М. П. Гайдаєм, а виконувала їх оперна співачка Нара Ковальчук.
Ті очі - глибокі й прозорі
Як море, як ранішня хвиля чиста,-
Про небо, про сонце, про зорі,
Про щастя колись говорили нишком…
Була в поета ще й духовна лірика. До циклу «Літургія» увійшли вірші «Ой при дорозі хрести…», «Великдень», «Застелила я скатерку чисту…», «Уже ланами…» та два ніколи не надруковані вірші «Ікони Хреста…» і «Не благання…». Поетичний доробок часів ув’язнення – це цикл «З фашистської неволі» з шести сонетів надруковано в збірці «Зоряні сади».
Проживаючи в Житомирі Борис Тен написав цикл демі-сонетів «Поліськими шляхами» під назвою «Дениші», «Тригір’я», «Висока Піч», «Житомир», «Чуднів», «Кодня».
Висока піч… Тригір’я… Дениші…
І небо, і замислена дорога,-
І сосон тихомовні комиші,
І пісня, як і ниви ці, розлога.
За життя поета вийшла тільки одна збірка поезій «Зоряні сади» 1970 р., коли поетові звернуло вже на восьмий десяток. А збірки «Жадань і задумів неспокій» 1988 р., «Таємна сповідь» 1997 р., «Скороминущих років буревій» 1998 р. вийшли після його смерті.
Якою б багатогранною не була творча діяльність, головна заслуга Бориса Тена перед українською культурою – переклад Гомерових поем. Він знайшов свій науково-історичний, стилістичний, архітектонічний підхід до геніальних творів, своє розуміння їхньої художньої цілісності і їхнього зв’язку через сучасну українську мову. Чудове знання грецької, віртуозне володіння українською мовою зробили ці переклади неперевершеними. Вони до сьогодні вважаються найкращими слов’янськими перекладами Гомера.
«Одіссея» у перекладі Бориса Тена видавалась двічі: у 1963 та 1968 роках. «Іліада» – у 1978 році. У 1982 році вийшов збірник перекладів античних творів «Давньогрецька трагедія». За переклади «Одіссеї» та «Іліади» він був удостоєний премії ім. Максима Рильського (1979 р.).
Серед його перекладів: з німецької «Розбійники» і «Вільгельм Телль» Шіллера; з англійської – «Річард ІІІ» Шекспіра; з французької – поезії Шеньє та пісні французької революції; з польської перекладав Ю. Словацького та А. Міцкевича.
Борис Тен помер 12 березня 1982 року. На будинку, де проживав майстер встановлений барельєф видатного земляка і вулиця назва його іменем. В літературному музеї оформлено кімнату-музей Бориса Тена.
Використані матеріали:
- Тен Б. Таємна сповідь: поезії. – Житомир: 1997, - 68 с.
- Тен Б. Зоряні сади: сонети.- К.: Радянський письменник, 1970. – 104 с.
- Гомерова «Іліада». – К.: Веселка, 1974. – 184 с. (Віршований текст подано в перекладі Бориса Тена).
- Костриця М. Житомир: підручна книга з краєзнавства /М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк. – Житомир: Косенко, 2006, - С.385.
- Костриця М. М. Житомирщина туристична: краєзнавчі нариси. – Житомир: Полісся, 2009. – С.281-285.
- Письменники Житомирщини: кн. 1. – Житомир: ПП Пасічник М. П., 2010. – С. 403-406.
- Грабовський В. Б. Творення легенди. Краєзнавчі нотатки. – Житомир: Полісся, 2008. – С.74 -77.
09.12.2024
O-Sense
