Тарас Григорович Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч - був людиною універсальних обдарувань та інтересів, геніально володів словом та пензлем. Ми знаємо і любимо його поетичні твори. Але окрім цього, Тарас Шевченко проявив себе як талановитий художник-живописець, офортист, майстер рисунка, акварелі, сепії та гравюри, він пробував себе в скульптурі та різьбі. Він є одним з перших українських мистецтвознавців, погляди якого зберігають свою силу і в наш час.
Тарас Шевченко, як художник, займає особливе місце в українському образотворчому мистецтві. Він став першим художником, який проклав новий реалістичний напрям і став основоположником критичного реалізму в українському мистецтві. Тарас Григорович був одним з найталановитіших майстрів офорту того часу та прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.
Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. У його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості.
Він був гуманістом та інтернаціоналістом, не мав ані краплини національної зарозумілості чи упередженості проти інших народів; любив Україну, за неї стояв непохитно, і себе віддав не тому, що хотів її підняти над іншими народами, а тому що хотів бачити її рівною з іншими у сім’ї світовій - «сім’ї вольній, новій».
Обдарований від природи, Тарас змалку полюбив малювання – крейда, вугілля, олівець були для хлопчини неабиякою радістю. Малював він скрізь, де тільки міг: на стінах, на дверях, на папері. Він зображував птахів, звірів, людей. Думка знайти людину, яка б навчила його малювати, ніколи не залишала хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра, який погоджується навчити хлопця малювати.
Талант художника проявився в Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас, - "Погруддя жінки", датований 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалася творчість видатного художника.
У 14 років його взяли "козачком" до двору багатого поміщика Павла Енгельгардта, з яким хлопець переїхав спочатку до Вільно, а потім до Петербурга.
У 1832 році поміщик віддав Шевченка "у науку" до художника Василя Ширяєва. Часто юнака можна було побачити у Літньому саду, де він робив свої замальовки. Зустріч у Петербурзі з земляком - художником Сошенком - круто змінила долю Шевченка. Згодом він знайомиться з художником Карлом Брюлловим і поетом Василем Жуковським. А у 1838 році зусиллями Карла Брюллова, Олексія Венеціанова, Михайла Вєльгорського, Євгена Гребінки, Василя Жуковського, Івана Сошенка та інших діячів талановитого Шевченка викупили з кріпацтва.
Звільнення з кріпацтва дало право молодому художнику вступити до Академії мистецтв. Тарас переходив з класу в клас у числі найкращих учнів і став одним із найулюбленіших учнів Брюллова. У малярстві він робив дедалі помітніші успіхи, відточував свою майстерність і стиль. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Одна з відзначених картин - "Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці" (1840) - не збереглася до наших днів. Невідома доля і іншої відзначеної картини під назвою "Циганка-ворожка" (1841) (донині зберігся лише акварельний малюнок під цією назвою).
Тарас Шевченко мріяв відвідати Італію, щоб познайомитися із визначними шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія відправила іншого учня, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія - повернутися назавжди в Україну.
Тривалий час він жив за межами України, але марив нею, згадував рідну Черкащину, Київщину.
"... я хочу рисовать нашу Україну ... Я її нарисую в трьох книгах, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський бит, а в третій історію ... В год буде виходити 10-ть картин"
(Лист Т. Шевченка до О. Бодянського від 6-7 травня 1844 р.).
Особливою любов'ю художника оповиті акварелі, на яких зображено краєвиди Києва: "Аскольдова могила", "Костьол у Києві”, малюнки із зображенням Києво-Печерської лаври.
Митці всіх віків прагнули оспівати природу, яка давала їм силу і натхнення. Шевченко ніби був створений для того, щоб виразити словом і фарбами усю красу навколишнього. Шевченко - художник не компонував свої пейзажі, а змальовував краєвиди, які бачив перед собою. Саме тому в його робочих альбомах ми знайдемо багато начерків гілок дерева, бур’янів, хат, церков.
За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843 – 1847 рр. можна поділити на дві групи: малюнки, на яких зображено сільські краєвиди і пейзажі, на яких відтворені історичні та архітектурні пам’ятки. Малюнки здебільшого розповідають нам про убоге життя Шевченкової родини і всього покріпаченого українського села ("Удовина хата", "Селянське подвір’я", "На околиці", "Хата біля річки", "Хата над ставком"). Чарівна природа на малюнках, як і в подіях є контрастом до важких соціальних умов життя народу. Особливо улюблені пейзажні мотиви Шевченко – зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих степових річок, ставків, урочищ тощо ("Повінь", "Комора в Потоках", "Андруші", "Урочище Стінка", "Хутір на Україні", "У Вюнищі", "В Решетилівці"). Ці твори сповнені справжньої поезії, в них лагідна, мрійлива українська природа знайшла свого натхненного співця. Майстерні вони і з боку малярської техніки.
"Якби мені бог допоміг докінчить те, що я тепер зачав, то тоді склав би руки та й у домовину. Було б з мене: не забула б Україна мене мізерного"
(Т. Шевченко, лист до М. А. Цертелєва).
У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії графічних робіт під назвою "Живописна Україна" - альбому офортів, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Художник планував видавати по 12 естампів, але через брак грошей не зміг здійснити свій задум. Повернувшись у Петербург, у 1845 році він завершив навчання в Академії мистецтв й отримав звання "вільного художника ”. Тарас малює портрети, малюнки, ілюстрації до книжок та видає власним коштом омріяний альбом "Живописна Україна", до якого увійшло шість офортів. Цей альбом став єдиним прижиттєвим художнім виданням Тараса Шевченка.
Як художник Т. Г. Шевченко зробив великий внесок і в портретистку. Портретам належить значне місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композицією і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Основна увага зосереджується на обличчі й особливо очах моделі.
Серед зображених - переважно особи, яких Кобзар знав особисто. Цим пояснюється симпатія і доброзичливе ставлення художника до своїх персонажів. За життя Шевченко виконав близько 150 творів портретного жанру. Цікавими є портрети Маєвської і Ганни Закревської (обидва - 1843). Вони демонструють прагнення автора передати шляхетні риси характеру і чистоту жінки.
Портрет княгині Кейкуатової (1847) мистецтвознавці вважають вершиною портретного живопису художника, оскільки через заслання він покине працювати олійними фарбами. Любив Шевченко малювати і свої зображення - він створив чимало автопортретів (60 портретів: 4 олійних, всі інші – графічні). Перший із нині відомих був створений 1840 року. І це перша спроба писати олійними фарбами.
Прожив Тарас Григорович Шевченко лише 47 років, із них 25 - кріпаком, 10 - у тюрмах та на засланні. А решту - під зосередженим жандармським оком, воюючи із нестатками. Проте йому вдалося залишити по собі значну творчу спадщину.
До наших днів збереглося 835 творів Тараса Шевченка, ще понад 278 робіт втрачено і досі не знайдено. Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830–1861 роками й географічно пов'язані з Україною, Казахстаном і росією. За жанрами - це портрети, композиційні та міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а ще аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах. Живописні твори Шевченка часто порівнюють із роботами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Ореста Кіпренського та з японською гравюрою.
Більшість картин і малюнків видатного художника можна побачити в Національному музеї Тараса Шевченка.
Використані джерела:
- Чуб Д. В. Живий Шевченко. – К.: Веселка, 1994. -141 с.
- Зайцев, Павло. Життя Тараса Шевченка.- 2-е вид. – К.: Обереги, 2004. - 480 с.
- Ми з України: Тарас Шевченко як художник. Текст: Оксана Багрій. 9 березня 2023, КУЛЬТУРА/ ART
- http://surl.li/nkvcu
- Тарас Шевченко як художник. (УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЛІТЕРАТУРА. підготовка до ЗНО і не тільки)
- http://surl.li/idmfe
- Шевченко Тарас Григорович. Життя та творчість - УкрЛіб. Бібліотека української літератури.
- http://surl.li/risny
- Реферат на тему: "Т. Г. Шевченко — художник". - УкрЛіб. Бібліотека української літератури.
- http://surl.li/risoe
08.03.2024
O-Sense
