Віктор Олександрович Прохорчук народився 25 травня 1975 року в селищі міського типу Володарськ-Волинський (нині Хорошів) Житомирської області.
Після закінчення у 1989 році Володарськ-Волинської школи №1, вступає до Житомирського автодорожнього коледжу, щоб продовжити навчання за спеціальністю автомеханік. Служив у правоохоронних органах: спочатку в патрульній службі, потім - дільничним. Після звільнення зі служби зайнявся будівельними роботами та мав певний час власну бригаду. Пізніше влаштувався охоронцем у приватну фірму.
Наприкінці листопада 2013 року, не повідомивши родину, Віктор вперше прибуває на Майдан, згодом - стає активним учасником Самооборони Майдану під псевдонімом "Прохор". В грудні 2013 лише раз відвідує рідних та знову повертається до Києва.
Перебуваючи на Майдані, Віктор неодноразово полишав наметове містечко, щоб збирати відомості про ситуацію поза межами Майдану. Адже, з попереднім досвідом роботи у силових структурах, він мав можливість спілкуватися з правоохоронцями та отримувати від них важливу інформацію щодо планів керівництва МВС. За словами побратимів, Віктор висловлював побоювання стосовно можливого нападу на протестувальників із дворів поблизу наметового містечка. Це було напередодні штурму в лютому 2014 року.
18 лютого Віктор Прохорчук бере участь у мирній ході до Верховної Ради України. Однак згодом, за нез’ясованих обставин, зникає. Після тижневих пошуків бійці його сотні знаходять Віктора у Київському міському бюро судово-медичної експертизи. Тіло його зі слідами насильницької смерті та з перерізаним горлом було виявлено в одному з дворів Хрещатика поруч із майданом Незалежності. За даними Генеральної прокуратури України, смерть настала в часовому проміжку 00:00–00:20 19 лютого 2014 року.
Віктор Олександрович Прохорчук похований в рідному Хорошеві. Без чоловіка та тата лишилися дружина Наталя та двоє синів – Андрій і Сергій.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Вікторові Прохорчуку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).
4 липня 2015 року Почесний патріарх УПЦ Філарет нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно).
Ім’я та портрет Віктора Прохорчука викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також - Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові.
26 травня 2015 року на фасаді Хорошівського навчально-виховного комплексу № 1, колишньої школи, в якій навчався герой, було відкрито меморіальну дошку на його честь.
25 травня 2025 року Віктору Прохорчуку виповнилося б 50. Але він назавжди лишився 38-річним!
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
Про тих, хто віддає
Присвята Віктору Прохорчуку
У Хорошеві люди хороші,
Тут минають години і дні.
Не піднімеш майдани за гроші,
Бо народ підіймає лиш гнів!
Віддавати – то обраних місія,
В кого в душах живе благодать.
Але душі людей тих найбільше
Від неправди, напевно, болять!
…Двійко хлопчиків, заздрісні очі,
Бо в одного цукерка – й одна!
Але той удає, що не хоче,
Й віддає не вагаючись: “На!”…
На Майдан всі везли, хто що може.
Танцювали – мороз дошкуляв.
Сподівались: народ переможе.
Правда й кривда… невтішна шкала!
Дожилися: добро вже й не в моді,
І вродились “тітушки” якісь…
Що ж це роблять із нашим народом ?
Перекреслено долю навскіс?
Беркут лютий! Ручища – як гирі, –
Вже стривожений дикістю світ!
А навпроти світилися щиро
Добрі очі: “Хорошів – стоїть !”
І вже тут річ не тільки в цукерці,
Тут такі терези непрості!
І любов, що вродилася в серці,
Крізь дими аж світилась густі.
Революція – це не розвага,
Не якась запланована гра.
Ті, хто в серці не має відваги,
Як вовки, – по кутках, по дворах.
Щоб зненацька, отак, серед ночі
Нападати. Там бродить біда.
Він дивився сміливо їм в очі,
Бо й життя для народу віддав.
У Хорошеві люди хороші,
Рівні всі – без еліт і без каст.
Добру душу не купиш за гроші,
Добру душу ніхто не продасть.
Ганна Дудка
Використані матеріали:
22.05.2025
O-Sense
