Міжнародний день білої тростини (White Cane Safety Day) відзначається щорічно 15 жовтня. Це не свято. Це - своєрідний знак біди, що нагадує суспільству про існування поруч людей з обмеженими фізичними можливостями, про допомогу і про солідарність. Головна мета цього дня - ще раз привернути увагу громадськості до проблем незрячих людей, які часом подовгу залишаючись непоміченими, живуть поруч з нами і не бачать всіх фарб навколишнього світу; зрозуміти і прийняти один одного такими, які всі ми є: з усіма перевагами, негативними і позитивними сторонами характеру, складнощами і специфікою.

Напевно, кожна людина хоча б раз у своєму житті зустрічала незрячого. Як правило, цих людей легко впізнати: зазвичай, незалежно від сезону, вони носять сонцезахисні окуляри, а в руках - білу тростину. Іноді поруч зі сліпим йде ще й собака-поводир.

І як би ми не були захоплені собою і зайняті винятково особистими проблемами, так чи інакше, жорстока реальність вривається в наше життя і змушує звернути на себе увагу.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько трьохсот мільйонів людей у світі мають порушення зору. Майже 40 мільйонів людей живуть з повною втратою зору. Щороку кількість людей з порушенням зору зростає приблизно на 1,5 мільйона, незважаючи на розвиток медицини. 90% незрячих людей живуть в країнах з низьким рівнем доходу.

Сліпота вважається найважчою формою інвалідності: незрячим людям дуже важко інтегруватися у сучасне суспільство, самореалізуватися.

В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору зараз немає у зв’язку із воєнними подіями на території нашої країни. Від початку повномасштабної війни людей із вадами зору в Україні стало набагато більше. Адже часто військові на полі бою отримують травми очей. За неофіційними даними сьогодні в країні приблизно сто тисяч людей з порушенням зору.

Відомо, що майже 80% інформації про світ ми отримуємо через зір. Незрячі позбавлені такої можливості.

Для переважної більшості незрячих людей біла тростина є основним засобом, що забезпечує їм безпеку, можливість орієнтуватися та самостійно пересуватися в просторі, жити активним, незалежним і повноцінним життям.

Палиця для сліпого - це не просто інструмент, розпізнавальний знак для умовно здорових, але ще і його «очі». За спеціально розробленою методикою з орієнтування і мобільності, призначеної для незрячих та слабозорих людей, серед основних функцій далеко не на останньому місці стоїть «сигнальна» функція білої тростини.

Звук від удару палицею по тротуару чи бруківці дозволяє незрячому почути навколишній простір і відчути «високі» перешкоди. Наприклад, будинки, дерева, стовпи, припарковані машини. Ковзанням тростини по поверхні дороги визначають наявність «низьких» перешкод: бордюрів, каналізаційних люків, вибоїн, сходинок. І, крім того, відчувається зміна покриття: асфальт-гравій, плитка-бетон, бруківка-земля тощо.

Як засіб визначення шляху палиця відома вже здавна.

Протягом багатьох століть незрячі люди, які не могли собі дозволити скористуватися допомогою поводирів, обмацували шлях палицею, посохом, а то й просто власними ногами.

Проте, з появою транспорту перед незрячими, окрім проблеми орієнтування, гостро постало питання сигналізування оточуючим, особливо водіям різноманітного транспорту, про свою сліпоту. У 1911 році в Бельгії багато незрячих виходили на вулицю з червоними прапорцями, а в Данії, Швеції та Німеччини - пов'язували жовту стрічку з трьома чорними крапками. Проте ні прапори, ні стрічки не справлялися з сигнальними функціями і ніяк не допомагали в орієнтуванні.

Десятьма роками пізніше, у Великобританії, в Бристолі, жив молодий професійний фотограф Джеймс Біггс, який забезпечував знімками три місцевих журнали. Через нещасний випадок він втратив зір. Джеймс був у розпачі, навіть у відчаї. Але одного разу він зустрів осліплого солдата, який повернув йому віру в себе і допоміг розпочати нове життя. Одна з порад, яку дав Біггсу колишній воїн, - розвивати свою самостійність - допомогла йому розпочати нове життя. Джеймс став частіше виходити на вулицю без супроводу, користуючись звичайною тростиною для прогулянок. З часом він зазначив, що звичайна тростина не гарантує безпеки ні йому, ні іншим перехожим. 

Виявилося, що його палиця не завжди привертає до себе увагу і не помітна всім. Тоді Джеймсові спало на думку пофарбувати тростину в білий колір, аби вона одразу привертала увагу оточуючих навіть за похмурої погоди… Задум виявився вельми вдалим. Тоді Біггс порадив іншим незрячим зробити те ж саме.

Наступною віхою в історії білої тростини став 1931 рік, коли Ротаріанський клуб (благодійна організація) з місцевості Уестхем купив та подарував незрячим британцям білі палички для вжитку при самостійному орієнтуванні. Завдяки пресі справа ця набула великого розголосу по всій країні. Радіо BBC виступило з пропозицією, аби всі незрячі були безкоштовно забезпечені подібними тростинками. З 1932 року Королівський національний інститут для сліпих, що започаткував свою діяльність ще 1868 року, розпочав офіційно впроваджувати білу тростинку серед незрячих.

У Франції, батьківщині Валентина Гаюї, засновника першої школи для сліпих, і Луї Брайля, винахідника рельєфно-крапкового шрифту, початок історії білої палички датується 1930 роком. Її хрещеною матір’ю була аристократка Гвіллі д’Ербемон, яка багато часу і власних коштів витрачала на допомогу сліпим. Маючи численні контакти з незрячими, вона помітила, що ті далеко не завжди сприймаються перехожими як незрячі, тому мають серйозні клопоти з самостійним пересуванням містом, а інколи й потребують сторонньої допомоги. І їй спало на думку, щоб незрячі користувалися білими паличками на кшталт жезлів, якими послуговуються поліцейські. Префект паризької поліції підтримав цю пропозицію. Гвіллі д’Ербемон звернулася до однієї з найбільших газет, і з її допомогою вдалося розгорнути рух за впровадження білої палички у всій Франції. 7 лютого 1931 року на спеціальних урочистостях, в яких взяли участь воєнний міністр та міністри освіти й охорони здоров’я, вона вручила 5000 білих паличок першому Президентові осліплих французьких ветеранів першої світової війни і представникові цивільних незрячих.

Після другої світової війни біла тростина набула нового вигляду: Річард Гувер, який займався реабілітацією американських ветеранів війни, що втратили зір, звернув увагу на те, що більш довгою паличкою можна вивчати перешкоди, що знаходяться на шляху незрячої людини і, таким чином, вона може пересуватися більш впевнено й безпечно. Гувер першим почав розробку методології використання білої тростини як засобу для орієнтування. Він багато спостерігав і експериментував, особисто випробував тростини й методи їх застосування, зав'язуючи собі очі.

Завдяки зусиллям деяких видатних діячів Національної федерації сліпих в п’ятдесятих-шістдесятих роках у США розгортається широка кампанія з роз’яснення проблем людей з інвалідністю серед американського суспільства, в результаті чого Конгресом було прийнято рішення проголосити 15 жовтня Днем безпечної білої тростини. Вперше цей день відзначався з ініціативи президента Ліндона Джонсона в 1964 році. В подальшому він був визнаний Міжнародним днем білої тростини загальним зібранням Міжнародної федерації сліпих (International Federation of the Blind) (попередниці Всесвітньої спілки сліпих) 1969 року в Коломбо.

У всесвітньому масштабі цей день відзначається з 15 жовтня 1970 року.

Відтоді біла тростина символізує не лише інструмент для орієнтації, але й знак солідарності з людьми, які живуть з порушеннями зору.

Зараз Міжнародний день білої тростини відзначається в багатьох країнах світу.

Спілки людей з вадами зору намагаються в цей день спільно зі зрячими проводити відповідні акції, спрямовані на посилення інтеграції незрячих в суспільство. Вони прагнуть у першу чергу зацікавити громадськість та засоби масової інформації звернути увагу влади на проблеми людей з обмеженим або втраченим зором, які часом подовгу залишаючись непоміченими, живуть поруч з нами і не бачать всіх фарб навколишнього світу.

Але Міжнародний день білої тростини - це не лише нагадування про права незрячих, а й можливість задуматися про важливість толерантності, рівноправ’я та інтеграції, зрозуміти і прийняти один одного такими, які ми всі є: з усіма перевагами, негативними і позитивними сторонами характеру, складнощами і специфікою.

День білої тростини - важлива дата для всього суспільства, яке не повинно забувати про те, що незрячі люди є такими ж повноцінними членами суспільства, як і всі інші. Він також нагадує про необхідність створювати умови, щоб люди з порушеннями чи з повною втратою зору відчували себе включеними в життя, мали доступ до інформації, рівні можливості навчатися, заробляти, відпочивати. Солідарність із такими людьми і посильна допомога - це ознака сучасної людини, яка розуміє проблеми незрячих і завжди готова допомогти. 

Використані матеріали:

15.10.2025

Інші новини

Зараз на сайті

На сайті 137 гостей та 0 користувачів

Всі права захищено © ЦМБ ім. В. Земляка 2021р. Офіційний сайт