МАРІЇНІ МРІЇ

Маленька сільська дівчинка     

мріяла навчитись писати книжки

і щоб усі сільські діти спали на ліжечках,

а не на твердих лавках.

У важкому і голодному післявоєнному 1948 році 21 липня у передмісті Житомира в селі Тетерівці в хліборобській багатодітній родині на світ з’явилась майбутня письменниця Марія Зіновчук. Своїх п’ятеро дітей Пилип Антонович і Катерина Климівна змалечку привчали до праці. А ще навчали поважати книгу, відчувати красу поезії та народної пісні. Катерина Климівна дуже любила співати. Кожну нову пісню вивчала напам’ять та ще й записувала, щоб не забути. Пройде майже шість десятиліть і Марія видасть книгу «Мамина пісня» до якої увійде 400 українських народних пісень, популярних на Житомирщині у 20 столітті.

Дома у Зіновчуків були «Кобзар» та твори Лесі Українки. Марусю у 5 років бабуся Оля навчила писати і читати. Згодом дівчинка полюбила малювання. А ще стала складати маленькі пісеньки та віршики. Навчаючись в школі, вона продовжувала писати вірші, сподіваючись, що колись їх надрукують.

Батьки Марії були людьми освіченими з родин заможних українських господарів. Під час колективізації її діди були розкуркулені радянською владою та вислані до Сибіру. Там і загинули, працюючи на вирубці лісу в нелюдських умовах холоду та голоду. Тому про своїх дідів Клима та Антона з Тетерівки, маленька Марійка знала лише  з розповідей.

У своїй книзі «Русло у скелях» про своє рідне село Марія Зіновчук пише: «Справді історія нашого передміського села Тетерівка є багатогранною мініатюрою історії України від останніх років 18 ст. до наших днів. Історія кожної родини – це віддзеркалення історії України в кожній хаті. А древня назва нашої річки Тетерів – Теретенія. Нею купці добиралися «із варяг в греки» аж до Чорного моря. В перекладі з грецької Теретенія це «протерта крізь скелі». Отак і люд наш у всі часи протертий крізь скелі анексій, голодоморів, репресій, воєн, виживає і струменіє чистим Господнім руслом…»

Поміж лісами мальовничими

Стоїть над річкою село,

Воно зростило нас і вивчило,

Від предків силу нам дало.

Марія Зіновчук

Офіційна дата заснування Тетерівки – 1788 рік. Спочатку село йменувалось Альбінівкою від імені власника місцевого шинку. Його започаткували відставні солдати царської армії – українці , які вірою і правдою відслужили по 25 років та отримали за це винагороду у вигляді значних земельних наділів.

Серед першопоселенців були і два прадіди Марії: по батьковій лінії – Олекса Зіновчук і по материнській – Клим Нагорний. Село ніколи не було кріпосним. Тут жили вільні люди, які не знали кріпацтва з його жорстокими знущаннями, неволею і заборонами. Вони виконували лише військову повинність, а їхні родини займались розведенням худоби і коней, сіяли хліб, працювали в лісництві. Посуд випікали з глини. А ложку кожен парубок умів самостійно вирізати з дерева. Самі майстрували вози, сани, лави на яких спали і сиділи, а також майстерно плели кошики.

На свято родина Зіновчуків, як і більшість односельців одягалася у вишитий одяг, чоботи і їхала на підводі до церкви в Житомир чи Тригір’я. Після церкви рідня збиралася в когось у хаті і св’яткували: пили медовуху і співали милозвучних українських пісень. Звідси напевно і коріння поезії Марії Зіновчук.

Україна одна

Один в нас Бог, одна в нас Україна –

Великих, мудрих трударів земля,

Де соловей співає на калині,

Де в’ється річка Тетерів моя.

У 1966 році Марія закінчила Тетерівську середню школу із золотою медаллю. Вчилася легко, брала активну участь в житті школи. Зразу після школи медалістка почала працювати нянею, потім вихователькою в Тетерівському дитячому будинку. Але про подальше навчання ці 5 років Марія не забувала. Уже в 1971 році вона закінчила загальнотехнічний факультет Житомирського політтехнічного інституту. Вчилася після роботи на вечірньому відділенні. А уже через два роки стала студенткою Київського інституту харчової промисловості. Вчилася заочно і водночас працювала карамельницею на Житомирській кондитерській фабриці. Свою важку працю карамельниці 25-річна Маруся назвала «солодким пеклом». Лише по закінченню інституту у 1975 році вона отримала на кондитерці посаду економіста, де і працювала аж до виходу на пенсію у 2008.

Марія завжди писала вірші для душі і причому дуже різні. Її творчість багатогранна: від дитячої поезії до громадянської лірики. Свою першу збірку «Люблю цей світ» Марія Зіновчук видала у досить зрілому віці, коли їй було 58 років, а незалежній Україні лише 15. Гортаючи сторінки книги, розумієш, яким непростим  було її життя. Проте в ньому знайшлося місце духу свободи і любові до людей та рідної української землі. Марія Пилипівна ніколи і нікому, навіть в радянські часи, коли притісняли усе національне, не дозволяла називати себе Машею. «Я Марія», - виправляла вона співрозмовників. Так поводилася внучка хазяйновитого українського господаря з Тетерівки Клима Нагорного у якого радянська влада відібрала хату та землю і вислала до Сибіру, де він і згинув на лісоповалах. Його прямо з поля, яке він орав за селом разом з малолітнім сином, забрали партійні активісти і арештували обох. У діда Клима було 7 дітей. У центрі села він збудував для родини світлий і просторий будинок, який дуже сподобався совєтам і вони його забрали під сільраду, вигнавши  вдову та її шестеро малолітніх дітей. До кінця життя мама Катерина Климівна, яка провела дитинство в землянці, називала радянську владу «бандитською». А бабуся у свою чергу вмовляла Марусю не йти до комсомолу, бо саме комсомольці найбільше знущалися над бідною вдовою та її дітьми.

Дідівська хата ще до цього часу стоїть у центрі Тетерівки і не дає Марії забути про нелюдські злочини радянської влади щодо її родини. Незалежна Україна повернула будинок нащадкам Клима Нагорного і зараз тут проживає його правнука Катерина – донька письменниці. А її син Олександр будує у Тетерівці свій дім і дуже схожий на свого прадіда Клима. Такий же господар, працьовитий та хазяйновитий. Пані Марія має ще дві доньки Ольги. Одна Ольга – рідна, інша – прийомна. Це племінниця чоловіка Марії, яка в ранньому дитинстві залишилася сиротою.

Своїм донькам та онучкам письменниця передала щиру любов не лише до поезії, а й до вишивання. Це її друге захоплення після віршування, у якому майстриня досягла також професійних висот.

Вишиванка завжди є св’ятковим одягом для пані Марії. Мабуть далася взнаки багатовікова політика зросійщення українців, яку вела Російська імперія. У найгрубішій формі проводилася русифікація народів у вигляді заборони нацменшинам, особливо українцям навчатись рідною мовою та розвивати власну культуру. Це проводилось для того аби знищити культурну та національну самобутність українців. Нав’язувалась мова та культура росіян. За обкладинкою «радянської багато національності» ховалось жорстке обличчя тоталітарного політичного режиму, який придушував не лише демократичні права і свободи, а насамперед – національну ідентичність народів.

Марія у радянську добу співала лише українські пісні, яких безліч знала і чула від мами. Вона вишивала як і більшість українських жінок. Писала вірші, але видрукувати вдалося лише в незалежній Україні у 2006 році. Саме в цей час активно розпочався процес відродження усього українського: традицій, звичаїв і ремесел. Брала активну участь в громадській і політичній діяльності, спрямованій на розбудову незалежної демократичної української держави та її символіки.

Нагороджена відзнакою «Честь і слава Житомирського району» за літературну творчість, громадську діяльність і роботу з молоддю.

Нині у доробку письменниці 33 книги.

У 2023 році Марія Зіновчук увійшла до складу Житомирської обласної організації НСПУ.

У 2025 році за роман «Гей , літа орел» удостоєна обласної літературної премії імені Василя Земляка. Це історичний роман, у якому йдеться про визвольну боротьбу українського повстанця Якова Гальчевського (отаман Орел) проти московських окупантів. Ім’я цього героя замовчувалось і було забутим. Проте творчість Марії Зіновчук повертає з небуття Героїв України і сьогодні слугує нашій само ідентифікації як українців.

Книги Марії Зіновчук для дітей:

• Веселі бусинки 
• Гостинчик від зайчика 
• Дзвоник з бантом 
• Лисяча шапка: поезії 
• Мандри з журавлями: віршов. казки та байки для дітей шк. віку 
• Найкраща в світі: дит. творчість 
• Наша хатка
• Обітниця 
• Просто літо
• Цьомочки 

 Книги Марії Зіновчук для молоді:

• Ave, Любове!
• Відкритий автограф з лірикою
• Воїни волі 
• Гей літа орел 
• Катеринина коса: роман 
• Люблю цей світ 
• Мальва-душа: збірка поезій 
• Освідчення Житомиру: поезії 
• Розвидень буде: збірка поезій
• Родом із Житомира 
• Русло у скелях (літопис Тетерівської громади) 
• Смолоскипи. К. 1.: Козацька доба 
• Смолоскипи. К. 2.: Українська національна революція 
• Училка при надії: оповідання для молоді 
• Цікавий урок: поезії для молоді 
• Мамина пісня: тексти 400 укр. нар. пісень, попул. на Житомирщині у ХХ ст.

Її любов до рідної землі, Батьківщини, Полісся надихає, а творча продуктивність – щиро захоплює. Пані Марія народилася в один день з видатними українцями – Оленою Телігою та Олегом Ольжичем.

Марією Пилипівною написано близько тисячі віршів, підготовлено до друку і видано тридцять три книги.

25.09.2025