24 листопада - день пам'яті Святої Великомучениці Катерини Олександрійської, яка шанується як православною, так і католицькою церквою.
Катерина - одна з чотирнадцяти стародавніх святих, які вшановувалися в західній (Римській) церкві як "святі помічники".
Катерина народилася в Олександрії наприкінці III століття. Час життя святої Катерини довелося останнє гоніння християн перед прийняттям Міланського едикту 313 року. Свята великомучениця Катерина була дочкою Конста, управителя Олександрії Єгипетської часів імператора Максиміна (305 р. - 313 р.).
Катерина була розумною і благочестивою дівчиною, наділена рідкісною красою. Вона отримала блискучу еллінську освіту, вивчала твори кращих античних філософів та вчених. Виявивши глибокий інтерес до освіти та духовності, вона стала захисницею знань та мудрості.
Юнаки з найіменитіших родин імперії добивалися руки прекрасної Катерини, але жоден із них не став її обранцем. Дівчина оголосила батькам, що згодна вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі і мудрості. Мати Катерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника, святого старця. Вислухавши дівчину, старець сказав, що знає юнака, котрий перевершує її у всьому. Катерина усім серцем прагнула побачити Нареченого Небесного. Істина, до якої так поривалась її душа, відкрилася дівчині. На прощання старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Богомладенцем Ісусом на руках і звелів з вірою молитися до Цариці Небесної - Матері того самого Нареченого дарувати бачити Її Сина. Катерина молилася всю ніч і удостоїлася чудесного видіння: Пресвята Діва Марія просила Свого Божественного Сина подивитися на Катерину, яка схилила коліна перед іконою. Господь ласкаво дивився на неї і дав перстень, обручивши її Собі. Коли видіння скінчилося і свята Катерина прокинулася від сну, на руці її сяяв перстень - дивовижний дарунок Небесного Нареченого.
Через деякий час до Олександрії на язичницьке свято прибув імператор. Катерина вирішила переконати імператора у хибності язичницької віри та донести до нього правду про Христа. Свята любов до мучеників-християн і сердечне бажання полегшити їх долю спонукали Катерину піти до владики усієї імперії, імператора-гонителя Максиміну. Назвавши себе, свята розповіла все про свою віру в Єдиного Істинного Бога. Краса дівчини вразила правителя. Щоб переконати її і показати торжество язичницької мудрості, імператор повелів скликати найученіших мужів імперії, але свята з легкістю взяла гору над мудрецями, переконавши їх у свої правоті так, що вони самі увірували в Христа. Максимін, не сподіваючись більше переконати святу на поприщі науки, спробував спокусити її обіцянкою багатства і слави. Отримавши обурену відмову, імператор наказав піддати Катерину жорстоким мукам, а потім кинути в темницю. Перебуваючи у в'язниці дванадцять днів, Катерина не відчувала голоду. Всі ці дні прилітав до неї голуб і приносив їжу. Наступного дня мученицю знову привели на судилище, де під загрозою колесування запропонували їй відректися від християнської віри. Катерина сама підійшла до коліс. Ангел розтрощив знаряддя страти, і воно розлетілося на шматки. Свята Катерина непохитно засвідчила вірність своєму Небесному Нареченому - Христу, і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху під меч ката. Коли дівчині відрубали голову, з рани, замість крові, витекло молоко.
Великі страждання святої Катерини навернули багатьох язичників до віри Христової. Серед них - царицю Августіну, дружину Максиміна, Порфирія Стратилата і 200 воїнів, котрі спостерігали її страшні муки. Місце страти Великомучениці Катерини і сьогодні показують в Олександрії туристам. Жителі Олександрії, які вірили в розп'ятого Господа, встановили мармурову колону, на якій висікли голову святої Великомучениці. Ця колона й зараз стоїть у храмі святого Сави.
Пам’ять святої великомучениці Катерини шанується у всьому християнському світі з особливою пошаною і благоговінням. На її честь зводять храми, багато монастирів називають її іменем. Мощі святої Катерини, за переданням, були перенесені Ангелами на Синайську гору. Вони були нетлінні і мали дивовижний аромат, а згодом Катерина була визнана Святою Великомученицею.
За свою багатовікову історію Монастир Святої Катерини, також Синайський монастир ні на день не переривав служіння. Після чудесного віднайдення і понині у обитель стікається безліч паломників. Тут, біля нетлінних мощей святої мучениці, віряни отримують за своїми молитвами дивовижні зцілення, заступництво і Божу поміч.
У IX ст. Феофан Нікейський і невідомий монах Вавіль написали багато пісень на честь Великомучениці Катерини, які і сьогодні співаються Християнскою Церквою в день її пам’яті.
Не оминули увагою образ святої відомі художники світу. На іконах великомученицю Катерину зображують із вінцем на голові, з книгою - символом її знань, і з пальмовою гілкою - знаком мучеництва.
Катерину також називають заступницею шлюбу, оскільки вона оберігає стосунки, сприяє збереженню почуттів та рятує сім'ї від сварок та розлучення. Ця свята вважається покровителькою жінок, її просять про щасливе заміжжя, зачаття дитини, успішні пологи. Ікона святої великомучениці Катерини обов'язково повинна бути в будинку жінки, яка бажає завагітніти.
Християни шанують Святу Великомученицю Катерину як Небесну Покровительку наук та освіти, Свята Катерина визнана заступницею вчених і студентів. Перед іконою Святої Катерини моляться, просячи допомоги у навчанні, а також допомоги в нелегкій праці викладача. Також Свята Катерина є покровителькою дівчат, які мають її ім'я.
Чимало українських жінок носять це богопрославлене, через святу великомученицю, древнє грецьке ім’я - Катерина, «завжди чиста». Саме ім'я Катерина надійшло з Візантії. Корінь слова "катаріос" (чистота), звідси і переклад з давньогрецької - "непорочна", "чиста". У XI-XII століттях ім'я Катерина вже трапляється як Катерина, а згодом для зручності спілкування його скоротили до Каті. У Європі також є своя форма Катріна, Катрейн, Каталіна.
В Україні цей день крім суто церковного значення мав ще й народну складову, адже колись на Катерини відбувались яскраві молодіжні святкування, насичені любовними ворожіннями та сподіванням на майбутній шлюб. Свято Катерини вважалося днем «дівочої долі». Дівчата та жінки зверталися до святої з молитвою і просили її про щасливий шлюб та злагоду в сім'ї. Цікаво, що хлопці теж не лишались осторонь від обрядів - напередодні свята парубки постували в надії, що Бог пошле їм добру жінку. На Катерини дівчата зрізали вишневі гілочки і ставили їх у воду на вікні у хаті чи встромляли у землю на покуті. Вважалося, якщо вишня розцвітала до Різдва або Нового року - дівчина незабаром мала вийти заміж.
Із вечорницями в день Катерини пов'язаний ще один стародавній звичай - «закликання долі». Дівчата збиралися в одній хаті, варили кашу із пшона та маку, а потім вночі, перед першими півнями, обгортали горщик новим рушником і прямували до воріт. Кожна із них по черзі вилазила на ворота і, тримаючи в руках горщик із вечерею, тричі вигукувала: «Доле, доле, йди до нас вечеряти!» Якщо у цей час співав півень, вважалося, що «доля обізвалася», якщо ж ні - що «Доля оглухла, не чує голосу».
Використані джерела:
22.11.2024
O-Sense
