Франсуа Жан – Марі Аруе – таке справжнє ім’я видатного французького письменника і філософа Вольтера – народився 21 листопада 1694 року у заможній родині нотаря.
Його мати Маргарет Димар була дочкою секретаря кримінального суду. Першу освіту здобував у найкращому, на той час навчальному закладі – королівському єзуїтському коледжі. Ще в дитинстві майбутній філософ виявив видатні здібності й потяг до літератури: він рано почав складати вірші, а в коледжі вирішив стати драматичним поетом. Але батько примусив його навчатися у школі правознавства. Молодого пана Аруе охоче приймали в колі «золотої» молоді: він був дотепний, веселий, його епіграми й сатиричні експромти переказували один одному. За сатиру проти герцога Орлеанського та його дочки, він уперше потрапив до Бастилії – королівської в'язниці. Там Аруе написав трагедію «Едіп» (1718) - і підписав ім'ям, яке згодом стало всесвітньо відомим – Вольтер.
Поема «Ліга, або Генріх Великий» (1723) принесла філософу славу «кращого поета Франції». Але сам поет був в Англії: через чергову дуель його знову ненадовго ув’язнили, а потім вигнали із Франції. Вивчав філософію Локка, наукові праці Ньютона, творчість Шекспіра. Поет вивчав і суспільне життя Англії, а повернувшись на батьківщину, виклав роздуми в «Листах про Англію» (1731). Паризький парламент виніс вирок: спалити книгу у вогнищі. В книзі прославлявся англійський державний устрій і засуджувалася система французького абсолютизму.
Вольтер деякий час мандрував Францією, потім оселився в маєтку своєї приятельки маркізи де Шатле в Сиреї, де прожив майже 15 років. Написав цикл філософських повістей, знамениті трагедії «Заїра» і «Фанатизм, або Пророк Магомет», сатиричну поему «Орлеанська діва».
У 1746 році письменник був призначений придворним поетом і історіографом, але, порушивши невдоволення маркізи де Помпадур, порвав з двором. Через ці події оселився в Берліні.
У 1749 році філософ прийняв запрошення Фрідріха ІІ і переїхав до двору прусського короля. Письменник прагнув утілити давню мрію: створити модель ідеального управління державою. Мрії здійснитися не судилося: посварившись з королем, Вольтер через кілька років залишив Пруссію.
Не бажаючи більше мати справу із «сильними світу цього», поет у 1755 році придбав маєток Ферней на прикордонній території між Францією та Швейцарією. «Своє життя я нарешті улаштував так, що користуюсь незалежністю у Швейцарії, на женевській території, і у Франції», - писав він.
Вольтер багато та плідно працював, але не втрачав зв’язку зі світом, впливав на суспільну думку всієї Європи. Європа ж поштиво називала його «король Вольтер».
У 1778 році він переїхав у Париж. Незважаючи на похилий вік, а письменнику було вже 84 роки, він був сповнений нових творчих планів. Через 3 місяці після повернення у місто своєї юності «король Вольтер» помер. Тіло його за наказом уряду вивезли й поховали у провінції Шампань. Під час Французької революції прах Вольтера перенесли у Пантеон. На могилі були викарбувані такі слова: «Він підготував нас до свободи». Урна із серцем великого письменника й філософа зберігається в національній бібліотеці Парижа. На урні викарбуваний напис: «Серце моє тут, а дух усюди».
Розмір творчої спадщини Вольтера вражає. Вже у XVIII ст. вийшло зібрання його творів у 70 та 90 томах: філософські, історичні праці, літературні твори: епічні, іронічно – комічні, поеми й повісті, оди, сатири, епіграми, ліричні вірші. Лише листи – сповнені глибокої думки й енергії, яскраві й дотепні – складають більше десятка томів.
Серед великої літературної спадщини письменника особливе місце посідають «філософські повісті», в яких Вольтер вдало об’єднав образно – сатиричний показ дійсності та філософський зміст. «Повчати розважаючи» - так автор визначив принцип зображення у філософських повістях.
Повість «Простак» вважають одним із кращих прозових творів, де яскраво проступають найхарактерніші особливості жанру філософської повісті. У кожному творі письменник вирішував певну філософську проблему. У повісті «Простак» Вольтер передусім розкриває свій погляд на проблеми «природної людини» і «цивілізованого суспільства».
Вольтер - перший драматург епохи, який створив понад 50 трагедій, комедій, дивертисментів, оперних лібрето. Як і в поезії, в галузі драматургії він був послідовним класицистом, хоча й враховував досвід англійського театру.
В. Гюго зауважив: «Вольтер не тільки людина, а ціла епоха». Невипадково французи називають XVIII ст. «століттям Вольтера». Письменника вважали патріархом просвітництва. Філософ освітив своїм генієм вік Просвітництва, що тогочасні мислителі вважали себе його учнями. Вольтер боровся проти станової нерівності, за право людини на власну думку і людську гідність. Письменник звертався до жанру про пригоди бідних закоханих, розв’язуючи задачі: залучав широкий читацький загал і своїм сміхом знищував цей жанр, позбавляючи його права на існування.
Вольтер - один із творців сучасної історіографії. З його іменем пов'язане виникнення понять історичного факту та історизму, що відобразилось на подальшому розвитку не лише науки, а й літератури. Своїм завданням він вважав - створити історію народів. Історію вважав наукою моральною, оскільки віковічний процес — це боротьба розуму та забобонів.
Головне питання, яке хвилює письменника, це співвідношення добра і зла у світі, вплив цих сил на людські долі. Чітка поляризація добра і зла призводить до певного схематизму і спрощення характерів. Перед Вольтером постали зовсім інші художні завдання, які він вирішував згідно з вимогами створеного ним жанру.
Книги відомого філософа охочі можуть знайти на полицях міських публічних бібліотек міста Житомира "ЛІТтера".
Використані джерела:
- Світова література. 9 клас: Хрестоматія – довідник / Упор. І. Л. Столій. – Харків: Ранок, 2011. – С. 79 – 80.
20.11.2024
O-Sense
