Нещодавно в ЗМІ промайнула інформація, що в Туреччині будується вже другий корвет для українського флоту. Йому дали ім’я гетьмана Івана Виговського. А що ми знаємо про цього видатного українця? Життя і діяльність І. Виговського неможливо було вивчати в підколоніальній Україні, а тепер, коли це стало можливим, не припиняються наукові і політичні дискусії довкола його постаті. Тож спробуємо трохи розібратися у примхливій долі цієї неординарної особистості.
Іван Остапович Виговський походив зі старовинної української православної шляхти, родове гніздо якої було у с. Вигові, що на Овруччині. Майбутній гетьман здобув добру освіту у Києво-Могилянському колегіумі, чудово володів крім рідної мови, польською, церковнослов’янською, латинською; був прекрасним каліграфом. Свою військову кар’єру Виговський розпочав у війську Речі Посполитої. Брав участь у битві при Жовтих Водах, але потрапив у полон до татар. Звідти його викупив Богдан Хмельницький і призначив генеральним писарем військової канцелярії українського уряду, де Іван набрався великого досвіду з управління військом і державою.
Після смерті Б. Хмельницького старшина поклала гетьманські обов’язки на генерального писаря Івана Виговського, але тільки до досягнення Юрієм Хмельницьким повноліття. Виговський став гетьманом-регентом. В його особі Українська держава отримала досвідченого політика, адміністратора та дипломата, талановитого і хороброго воєначальника. У 1658 році гетьман зіткнувся з потужною опозицією, яку очолювали полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш (найбільший політичний авантюрист за всю історію України). Не влаштовував Виговський і москалів. Вони знали, що він гідний спадкоємець планів цілей і намірів Б. Хмельницького і нізащо не дасть скривдити Україну. Москалі хитрували і поширювали підступні плітки, підбурювали народ проти Виговського. Це зробило свою справу: гетьман став нелюбий народові, який не розумів, що москалі їх же руками хочуть звалити щирого патріота, аби всевладно запанувати на українській землі. Незважаючи на це, Виговський впевнено прямував до головної мети – незалежності України. Він сподівався, що з часом народ зрозуміє, хто насправді дбає про Україну. Це призвело до російсько-української війни 1658-1659 років, і одночасно почалася громадянська війна в Україні, яка була наслідком підступної і лицемірної політики Москви. Коштувала вона Україні 50 000 людських жертв!
У 1658 році І. Виговський уклав із Річчю Посполитою Гадяцьку угоду. Це спричинило новий наступ Москви на Україну, і 9 липня 1659 року Виговський завдав нищівної поразки стотисячній царській армії під командуванням князя О. Трубецького у битві під Конотопом. 40 000 російських солдат полягло і 15 000 потрапили до татарського полону. Після Конотопської битви Виговський помишляв похід на Москву. Та цьому перешкодив напад запорожців на Крим під проводом І. Сірка. На жаль, вони так і не прийняли бік гетьмана. Не маючи змоги покращити становище в Україні (втрата підтримки татар, нерозуміння його намірів більшістю українського люду), Виговський не бачив сенсу продовжувати боротьбу, тому він скликав раду й склав гетьманські повноваження.
Шанс визволити Україну від царського панування було втрачено. Це свідчить про те, що якою б грандіозною не була б перемога, вона залишиться безрезультатною, якщо немає єдності народу!
Колишній гетьман переїхав на Волинь. Він був сенатором Речі Посполитої та Київським воєводою, вступив до Львівського православного братства. Пізніше, коли на Правобережжі спалахнуло, а згодом було придушене могутнє антипольське повстання, котре було спрямоване й проти гетьмана П. Тетері, І. Виговського звинуватили в тому, що він був «мотором» всіх козацько-селянських бунтів. Його було заарештовано й позбавлено сенаторських прав і привілеїв. Без суду і слідства, без відома польського короля, колишнього гетьмана і найближчого сподвижника «батька Хмеля» засудили до розстрілу. 27 березня 1664 року, тобто 360 років тому, у Корсуні, І. Виговського було розстріляно за наказом полковника Себастьяна Маховського.
Гетьман України Іван Виговський прожив складне й трагічне життя. Патріот України, він був одним з керівників визвольної війни, найближчим соратником Б. Хмельницького у будівництві Української держави. Діючи вже як гетьман у надзвичайно складних умовах, він при всій своїй енергії, досвіді і таланті не зміг втримати державного керма в своїх руках. Побачивши початок кривавої Руїни, спробував ще раз прислужитися Україні, але загинув на початку нового етапу свого життя.
Якщо Вас зацікавила постать видатного українця і нашого земляка, запрошуємо до міських публічних бібліотек Житомира, де Ви можете прочитати книги про гетьмана Івана Виговського.
Використані джерела:
- Батій Я. Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби. – Харків: «Веста», 2010.
- Володарі гетьманської булави: Історичні портрети. – Київ: «Варта», 1994.
- Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети. – Київ, «Вища школа», 2002.
- Гетьмани України: Іван Виговський, Петро Дорошенко, кошовий отаман Іван Сірко. – Харків: «Промінь», 2004.
- Карнацевич В. Битва під Конотопом. – Київ: «ІНТЕР ПРОЕКТ», 2012.
- Костриця М. Житомирщина туристична: Краєзнавчі нариси. – Житомир: «Полісся», 2009.
- Мицик Ю. Іван Виговський. – Харків: «Фоліо», 2010.
- Реєнт О. Усі гетьмани України. – Харків: «Фоліо», 2008.
- Сушинський Б. Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців ХV – ХІХ ст. Історичні есе у 2-х томах. Том 1. – Одеса: «ЯВФ», 2006.
26.03.2024
O-Sense
