ПОЗИВНИЙ "АРТИСТ"

Позивний «Артист»

Грають сцену смерті актори.

Без дублерів грають – наживо.

З богом не ведуть переговорів

Просто мовчки падають в траву

Падають мов скошена стеблина.

Колосом легким. Обличчям вниз.

І земля ковта свою провину,

Що цей колос в зерна не проріс.

Поле бою – театр непідходящий

Буть актором – значить буть живим.

Але, видно, бог збирає кращих

Буде сцена пам'ятником їм.

    Вірш житомирської поетеси Вікторії Краснопір у пам'ять про Андрія Юрійовича Доманського.

Андрій Юрійович Доманський актор Житомирського академічного музично-драматичного театру імені Івана Кочерги, доброволець, учасник російсько-української війни. Народився і виріс у Житомирі. Закінчив місцеву школу №16, здобував освіту режисера в Житомирському фаховому коледжі культури та мистецтв імені Івана Огієнка (робив перерву в навчанні та пішов на строкову службу, після якої і закінчив коледж). Після закінчення коледжу займався акторською діяльністю, яка була його захопленням та мрією. Закінчив Київський національний університет культури та мистецтв.

Близько 25 років працював в Житомирському драмтеатрі та зіграв понад 40 ролей, були серед них і казкові, і трагічні, також знімався в кіно на Одеській та Київській кіностудіях. Був завжди усміхненим, щирим, добрим, мудрим, відвертим, емоційним, харизматичним, завжди підтримував і словом і ділом. Мав феноменальну пам'ять, коли бувало хтось з акторів раптово захворів, міг за два дні вивчити роль та замінити актора на сцені. Він завжди знаходив час для своєї доньки, яку дуже любив, дарував їй подарунки, знаходив час для спілкування та приводив на спектаклі.

Після повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на фронт, майже два роки воював на найважчих ділянках фронту у складі 95 і 46 десантно-штурмових бригад, пройшов бойовими дорогами з Макарова і до Херсону. В період коротких відпусток завжди знаходив час, щоб побачитись з колегами. Про війну не розповідав, лише одного разу промовився: «Важко, але тримаємось».

Після війни планував повернутися до улюбленої роботи в театр. Любив читати вірші Тараса Шевченка та сам писав вірші про побратимів, дружбу та війну. Мав позивний «Артист», був талановитим актором на сцені та відважним воїном на фронті. Андрій мав нагороди як відомчі, так і державні за бойову службу.

На Херсонщині витягуючи пораненого товариша з окопу отримав важкі контузії та серйозні поранення ніг. Лікувався у різних госпіталях, реабілітацію проходив у рідному місті, пізніше була ВЛК (його списали). Не зважаючи на стан здоров'я Андрій збирався повернутися на фронт, купив нову форму, яку так і не встиг одягнути.

Помер Андрій Юрійович Доманський 7 квітня 2024 року під час лікування після важких поранень отриманих на війні. Героя поховали в рідному місті, у формі, в якій він збирався повернутися на війну.

Його любили, ним пишалися, такі талановиті особистості, як Андрій Доманський не забуваються, вони живуть в серцях рідних, глядачів, колег, друзів та воїнів-побратимів.

07.04.2025