ЖОРЖ САНД - КОРОЛЕВА ФРАНЦУЗЬКОГО РОМАНТИЗМУ

Зараз, коли людина майже тоне у великому потоці новин та інформації з різних сфер знання, іноді хочеться відмовитися від сучасного раціонального способу життя і поринути у світ бурхливих емоцій, романтичних почуттів, мрій, надій та пристрастей. Все це можна знайти у творах Жорж Санд - відомої французької письменниці середини ХІХ ст. Амандіна Аврора Люсіль Дюпен (1 липня 1804 - 8 червня 1876) (справжнє ім’я Жорж Санд) - «французька новелістка, мемуаристка, соціалістка та феміністка". Так характеризують її літературні критики. Вона - одна з найпопулярніших авторів Європи за життя, одна з найвизначніших постатей у європейському романтизмі, відомий літературознавець і мистецтвознавець свого часу. Прожила бурхливе та цікаве життя, була знайома з багатьма відомими людьми: Поліною Віардо, художником Еженом Делакруа, піаністом і композитором Ференцем Листом, поетом Адамом Міцкевичем. Вона дружила з письменниками Віктором Гюго, Альфредом де Мюссе, Проспером Меріме, батьком і сином Дюма, Бальзаком. Доля звела її з композитором Фредеріком Шопеном. Разом вони були майже 8 років і цей період став «найплодовитішим» у творчості польського композитора й французької письменниці (про цей період їхнього життя створено багато документальних та художніх фільмів: «Більше, ніж любов. Жорж Санд і Фредерік Шопен», «Бажання любові» («Chopin. Pragnienie miłości»; Польща, 2002), «Експромт» (Велика Британія, Франція, 1991), «Світанок» (Іспанія , 1970). 
Письменниця увійшла в літературу за часів, коли у романтичній прозі панували два жанри: історичний роман і "шалений" роман, в якому спліталися неймовірні події, доведені до краю "фатальні" пристрасті, убивства та жахіття. А Жорж Санд розробляє інший жанр - психологічний романтичний роман, що спонукає читача співчувати героям, разом з ними переживати події їхнього життя. Її думки, ідеї, вподобання, передані через твори, поширювалися у суспільстві, знаходили як своїх прихильників так і ворогів.

Майбутня письменниця народилася 1 липня 1804 р. в Парижі, в сім’ї знатного дворянина і простолюдинки. Батько дуже рано помер. Бабуся, знатна аристократка, графиня, погано відносилася до матері дівчинки. Щоб забезпечити доньку, мати віддала її бабці й погодилася на усі її умови. Маленька Аврора дуже страждала через брак материнської уваги і не могла простити їй цього усе життя.

У січні 1818 року Амадіну Аврору Люсіль Дюпен відправили на навчання в Августинській католицький монастир. Тут вона отримала звичайну, стандартну освіту для жінок того часу. Захопилася релігією і думала прийняти постриг, але її наставник-священик переконав дівчину, що й у світському житті можна залишатися вірною своїм переконанням. Після закінчення навчання, повернувшись у маєток до бабусі, Аврора сильно захопилася читанням. Перевагу віддавала творам Жан-Жака Руссо, які, певною мірою, сформували
її майбутній світогляд.

Ранні роки, проведені в провінції, прищепили письменниці любов до сільської природі і простих звичаїв, а також «ненависть до буржуазної ідеології і користолюбства, заронивши в душу мрію про загальну рівність». У 18 років Аврору видали заміж за сусіда по маєтку - Казимира Дюдеван. Сімейне життя не вдалося. Раптове одруження дало про себе знати: молоді люди виявилися різними за характерами й вподобаннями людьми. В шлюбі народилося 2 дітей - син Моріс і дочка Соланж, але не було сімейного затишку. Шлюб тріщав по швах, Казимир розглядав дружину як власність і не збирався рахуватися з її ідеями. І тоді молода жінка, уклавши угоду з чоловіком, наважилася на незвичайний і аморальний для того часу крок - втекла в Париж і стала відкрито жити з коханцем - письменником Жюлем Санд.

Щоб забезпечити себе коштами для існування, Аврора почала писати.
Перший твір - роман «Роза і Бланш» - був написаний в 1831 році в співавторстві з Жюлем (якому належала лише назва твору). Публіка прекрасно сприйняла його, захопившись незвичністю змісту. Писати під своїм іменем Аврора не могла - публіка не сприймала серйозно жінку-письменницю, і вона задумалася над творчим псевдонімом, почала підписувати свої твори «Жорж Санд». Чому? Тому що всі знамениті письменники того часу були чоловіками. Щоб стати частиною світу французького книговидавництва, їй довелося «стати чоловіком»: одягатися в чоловічій одяг і навіть курити. Вона стала людиною, що насолоджується життям незалежно від гендерної приналежності, шокуючи оточуючих своїми вподобаннями (вона фехтувала, полюбляла скачки, тощо). Для всіх книг Жорж Санд характерно заперечення ідеології поділу людей на окремі соціуми, з властивим їм набором прав і заборон. Письменниці було чим поділитися з читачем: кинувши виклик пануючої ідеології, вона зуміла зламати стереотипи і завдяки цьому знайти себе. У 1832 році Жорж Санд написала роман «Індіана», де основною стала тема рівноправності жінок. Письменниця виявилася напрочуд плідним автором. Після «Індіани» в період 1832-34 років вийшли в світ її романи «Валентина», «Жак», «Лелія», а ще багато статей, повістей і оповідань, а також її листів, які теж мають художню цінність.

Ім'я письменниці не просто так стало символом жіночої емансипації. В її книгах створені численні жіночі образи, котрі самовіддано відстоюють свою незалежність, впевнені у своєму праві на любов і вибір об'єкта почуттів. Головна проблема її творів - залежне становище жінки в суспільстві - була вистраждана автором особисто. У 1836 році Аврора офіційно розлучається з чоловіком Казимиром. Вона залишилася в Ноане з дочкою, а син був повинен жити з батьком.

Другий період творчості Жорж Санд пов'язаний із її захопленням соціалістичними ідеями (найбільший вплив на неї справив соціаліст-утопіст П'єр Леру). В таких творах Жорж Санд, як «Мопра», «Орас», «Консуело», до жіночої теми додалася тема народна. В простих людях письменниця бачила джерело внутрішнього оновлення нації. Вона романтизувала їх образи, наділяючи мудрістю і вірним розумінням життя. Під час французької революції переїхала в Париж, захопилася її ідеями і виступала за республіканців.

У 1857 році Жорж Санд публікує роман «Даніелла», паралельно працює над «Історією мого життя».

Останні роки життя вона провела в маєтку з дітьми. Померла 8 червня 1876 року.
Жорж Санд - знаменита французька письменниця ХIХ століття - досі залишається володаркою жіночих душ, які покоління за поколінням відкривають романтичний світ сильних пристрастей і особистостей, створених нею в романах.
Народжена для світського життя, баронеса Аврора Дюдеван стала першою жінкою, яка кинула виклик суспільству своїми життям і творчістю, заявивши про право жінок на кохання і свободу.

Всесвітньо відомий роман «Консуело» вважається одним з найкращих творів Жорж Санд. Його головна героїня - молода дівчина Консуело, для якої сенс всього життя полягає у тому, щоб співати. Крім музики та співів для неї нічого не існує.

Дія роману відбувається в середині ХVIII сторіччя. Історичний фон, на якому розгортаються долі головних героїв, - це Венеція з її музичним життям, Чехія з героїчним минулим та солдафонська Пруссія. А прототипом Консуело, дівчини з божественним голосом, послужила всесвітньо відома французька співачка Поліна Віардо.

Роман «Графиня Рудольштадт» розповідає про нові карколомні події у житті співачки Консуело, з якою на смертному одрі обвінчався граф Альберт. На долю співачки випадає врятувати прусського короля Фрідріха, а через деякий час потрапити з волі цієї людини до в’язниці Шпандау. З тюремного замку їй допомагає втекти таємний орден Невидимих, серед членів якого вона знаходить своє кохання. Витримавши з честю тяжкі моральні випробування, Консуело вдається дивним чином поєднати пристрасне кохання та моральний обов’язок. Разом зі своїм чоловіком вона присвячує своє життя служінню людям.

Юна Жульєтта чиста і наївна. Вона сповнена надій і мріє про щасливе заміжжя. Батько і мати обожнюють дочку. Всі пророкували Жульєтт прекрасне майбутнє. Але в її житті з'явився фатальний красень Леоне Леоні. В цьому чоловікові було щось диявольське, щось хибне і одночасно звабливе. Любитель азартних ігор, марнотратник життя. Жульєтта закохується в негідника, який обіцяє їй вічне кохання, про яке вона так мріяла. Але його слова - фальшиві, як і він сам. Леоне стане для неї всім. І заради нього вона готова буде відректися від мрій і щастя...

Дії роману 1848 року про однояйцевих братів-близнюків і Фадетт, таємничу бродягу, в яку вони обидва закохані, розгортається у французькій сільській місцевості дитинства Жорж Санд і розповідаються унікальним голосом беррішонської селянки. Брати Ландрі та Сільвінет належать до шанованої фермерської родини. Коли юний Лендрі зустрічає Фадетт, чиє саме ім’я говорить про те, що вона відьма, він захоплюється дівчиною, незважаючи на її низький статус і погану репутацію сім’ї. Невдовзі слідує Сільвінет. Стосунки Фадетт з близнюками кидають виклик патріархальним нормам французького суспільства, а також очікуванням села, що призводить до історії про кохання, мужність і розумну стратегію, які перемагають забобони та упередження. Роман Санд, який часто вважають простою сільською історією, насичений сенсом, включаючи тонкі натяки на зростаюче бажання політичної та сексуальної рівності у Франції дев’ятнадцятого століття.

Жорж Санд - відомий літературознавець і мистецтвознавець свого часу. Її перу належать численні літературознавчі та мистецтвознавчі статті, що публікувалися в різних тогочасних часописах і склали два окремі томи повного видання її творів у Франції. У своїх філософських поглядах письменниця спиралася на сентименталізм Ж.-Ж. Руссо, втілюючи його ідеї у створення літературних образів та спираючись на неї у критиці творів мистецтва. Осмислюючи суть мистецтва, вважала, що мистецтво не є дослідженням реальної дійсності, а є пошуком ідеальної правди. На противагу критичному реалізмові витворила власний творчий метод, який назвала «ідеальною літературою». Високо поціновуючи критичний реалізм Бальзака у формі «Людської комедії», сформулювала своє літературне надбання як «Людська еколоґа».

Книга «Жорж Санд. Про літературу та мистецтво» (перекладач - Маркіян Якубяк) є значною пам’яткою європейської естетичної думки XIX ст. і буде цікавою для усіх шанувальників історії культури цього століття.

01.07.2024