А льон цвіте синьо-синьо,
А мати жде до додому сина.
Пісня, що народилася, на Поліссі, стала справжньою візитівкою Житомирщини.
У 1971 році ці слова були написані, як пам'ять про загиблих воїнів, що боролися за свободу та волю рідної країни. У них: біль і надія, віра в безсмертя і перемога нашого народу. Ніхто не знав, що ці слова стануть пророчими та болючими у 21 столітті. Історія повторюється, ці слова проникають в душу та актуальні і сьогодні, коли українські матері чекають своїх синів, які боронять рідну країну від «сусіда - агресора». Автором цих слів є Василь Лукич Юхимович. Відомий український поет, пісняр, гуморист та журналіст.
Народився Василь Юхимович 12 липня 1924 року в селянській родині у селі Сингаї Коростенського району на Житомирщині. З Полісся почалась поетова стежина і кожен його вірш, то штрих і до власної біографії і до біографії всієї України. Василь Лукич описував свою любов до краси поліського краю, до натруджених рук працівників сільського господарства, що вирощують хліб та льон. Куди б не закинула доля Юхимовича, він завжди цікавився історією народу, національними святинями і надбаннями. Учасник Другої світової війни, після демобілізації працював у газетах на Полтавщині та Вінниччині. Закінчив Вінницький педагогічний інститут у 1956 році. Проживав у Києві.
Більше 50 років працював у журналістиці. З 1960 року по 1988 рік працював у журналі «Україна», спочатку очолював відділ літератури та мистецтва, з 1976 року – заступник головного редактора. Василь Лукич автор близько трьох десятків різножанрових книг. Перша поетична збірка «Матері» вийшла в друк у 1955 році, у 1956 році Юхимовича прийняли у Спілку письменників. Лірична книга «Вікно у світ» вийшла у 1960 році, «Подвиг починався на землі» у 1961 році. «Зоряна балада» у 1968 році, «Чорно-білі ластівки» у 1972 році, «Подорожник» у 1974 році, «Вибране» у 1984 році, «Ровесники гроз» у 1985.
Василь Лукич писав і гумористичні твори: книжка «Який Яків – така й дяка» 1960 року, «Весілля з квитанцією» 1966 року, «Євангеліє від Лукича» 1971 року, «Імена не дивина» 1982 року.
Юхимович також вивчав традиції, стилізував зміст та образність весільних пісень, осучаснював їх, вносячи елементи тодішнього часу, як результат у друк вийшли книги «Щедрий вечір» 1964 року, «На Поділлі – весілля» 1969 року.
Василь Лукич Юхимович відомий і як пісняр, про що свідчать видані збірки пісень «Нагадаю піснею» 1979 року, «Ятранські ігри» 1981 року та «Серпанкова земля» 1984 року. На тексти Юхимовича написано понад 150 пісень.
Василь Лукич багато подорожував, побував в Америці, Канаді, країнах Європи та багатьох республіках колишнього союзу. Після втрати дружини Василь Лукич у 1994 році видає ліричну збірку «Без тебе з тобою».
Василь Лукич був творчою, скромною людиною і все своє життя присвятив культурі та народній творчості, жив народним і професійним мистецтвом, багато зробив для його розвитку в різні періоди свого життя, завжди був у центрі культурного і громадського життя, очолював комісію сатири і гумору Спілки письменників України, був членом художньої ради київської філармонії. Юхимович був активним членом міжнародної громадської організації «Земляцтво житомирян» у місті Києві та Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата».
Працював також Юхимович і в галузі перекладу, перекладав поетичні твори Сергія Єсеніна, Омара Хайяма, Янки Купали, Роберта Бернса.
Василь Лукич Юхимович - заслужений працівник культури, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературної премії «Пам’ять» та премії імені Остапа Вишні. Помер Василь Лукич Юхимович у 2002 році, похований у Києві на Лісовому цвинтарі.
У 2005 році друзі Василя Юхимовича видали збірку його творів «Ім’я за ім’ям». Головним редактором газети «Вечірній Коростень», членом Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України Віктором Васильчуком засновано літературну премію імені Василя Юхимовича. В селі Сингаї функціонує садиба-музей Василя Юхимовича.
Використані джерела:
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Юхимович_Василь_Лукич;
- Письменники Житомирщини. Книга 2. Автор-упорядник Михайло Пасічник. П 35 – Житомир: ПП «Рута», 2014 р. – 360 с.
10.07.2024
O-Sense
