ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ МАРІЇ РУДАК

Марія Андріївна Рудак — українська письменниця, громадська діячка, членкиня Національної спілки журналістів України, голова Міжнародного поетичного братства імені Юрка Гудзя. У 2015 році вона була нагороджена медаллю «За любов та жертовність до України» від Української православної церкви Київського патріархату.

Народилася Марія Рудак у родині робітника цукрозаводу в смт. Іванопіль Чуднівського району. На рідній Житомирщині минуло її дитинство. Згодом вона закінчила восьмирічну школу, після чого вступила до Житомирського професійно-технічного училища №9.

З дитинства Марія була мрійливою та спостережливою. Вона згадує:

Саме ці дитячі враження згодом надихнули її на написання перших віршів.

У 1968–1970 роках майбутня письменниця опановувала професію жакардистки. У навчальному закладі діяв ансамбль «Льоноцвіт», і дівчина була його учасницею.

Життєвий шлях Марії Рудак був насиченим і непростим. Вона працювала нянею в дитячому садочку №44 (1953 рік), згодом закінчила вечірню середню школу №2 та здобула технічну освіту в Житомирському будівельному технікумі (1986 рік). Разом із чоловіком брала участь у будівництві морського порту Аден (Єменська Арабська Республіка, 1989 рік).

У 2002–2004 роках працювала в Італії. Це було вимушене рішення через матеріальні труднощі та неможливість знайти роботу в рідному місті. Чоловік залишився вдома з трьома дітьми.

Повернувшись в Україну, Марія Рудак працювала бібліотекаркою Житомирського ліцею № 25 (2008–2026 рр.), а з 2011 року керує літературно-творчим гуртком «Молода надія».

Активно писати Марія Рудак почала у 1997 році, коли перемогла в літературно-поетичному конкурсі «Рідна мати моя», організованому газетою «Віче». Її твори часто публікувалися в місцевих виданнях Житомира.

Переломним моментом у житті стала поїздка до Італії. Саме там вона почала писати поезії, адже її душа боліла за Україну та родину.

У місті Брешія письменниця не лише працювала, а й заснувала літературний гурток «Подорожник». У 2003 році її запросили до Рима на Свято матері, де відбувся перший Форум українців Італії «Збережімо українську родину», під час якого вона провела авторські читання.

Перша поетична збірка «Рай-дерево» вийшла у 2011 році. Вона містить 75 віршів, які торкаються душі. Марія Андріївна розповідає в них про цілющу любов до рідної землі, яка дає крила, а також про кохання і випробування, які випадають на жіночу долю.

У 2013 році побачила світ гумористична прозова збірка «П’яні кози», що містить життєві історії з особистого досвіду авторки. Як зізнавалася вона в інтерв’ю — вигаданого в її роботах немає, лише особистий досвід.

У 2017 році вийшла прозово-поетична збірка «Страньєрка», яка розповідає про долю українських заробітчанок в Італії, які ще на початку 2000-х років потрапили до Італії. В книзі відчувається біль та душевність. Враження від даної книги можна порівняти з гірким післясмаком на перший погляд такої солодкої італійської кави. Для багатьох він виявився саме таким.

Окреме місце займає дитяча книга «Пес Козак». Це зворушлива історія про чорне цуценя, яке з’явилося на світ та нагадує нам, як важливо бути добрими та співчутливими до безпомічних істот. Цуценя, яке знайшло свою родину, стало символом надії та добра.

Ілюстрації до книги створила Тетяна Данилевич, бібліотекарка Житомирської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва. Це не перша спільна робота над книгою плідного творчого дуету. Важливо, що ілюстрація є на кожній сторінці та вдало доповнює написане. Дитина, прочитавши текст, обов’язково роздивляється малюнок, закріплюючи, повторюючи написане. Особливістю видання є те, що малюнки чорно-білі, тому діти можуть самостійно їх розфарбовувати.

«У дитинстві я частіше за інших дивилась на небо, милувалась вночі зорями та Місяцем, а вдень Сонечком. Можливо, це надихнуло мене віршувати. Дорослою теж продовжувала писати. І ось прийшла черга створити книжку для дітей, її головний герой — «Пес Козак». Ось він на обкладинці. Одного разу п’ятикласник з 25 ліцею Богдан разом з мамою знайшов під пам’ятником Сергію Корольову цуценятко. Вони забрали його додому, песик виріс і став сильним, міцним, розумним, поводив себе як справжній козак. Дідусь хлопчика назвав його «Козаком». Так ім’я й закріпилось», — розпочала розповідь про героя книги Марія Андріївна.

Марія Рудак активно бере участь у благодійних заходах, допомагаючи тим, хто цього потребує. Це свідчить про її щирість, доброту та багатий духовний світ.