«Простір, що об’єднує серця» — саме так символічно назвали культурний захід у Центральній міській бібліотеці імені Василя Земляка.
Його ініціаторкою стала поетка, журналістка та волонтерка Ольга Бортнікова. Творча зустріч із шанувальниками українського слова, рідними, друзями, колегами та представниками літературної спільноти відбулася в межах проєкту «Земляк і земляки» та була приурочена до Всесвітній день поезії.
Ольга Бортнікова — авторка шести книг і лауреатка обласної літературної премії імені Василя Земляка (2023). Під час зустрічі вона поділилася історіями створення своїх текстів у воєнний час: розповіла, як писала колискову для доньки Сабіни в укритті, як народився вірш «Янголи в підвалі» та як навіть у найтемніші моменти війни до поетів приходить натхнення.
Особливо зворушливо авторка читала власні поезії. Вірш «Мені наснилось небо без війни» вже став піснею — її виконала разом зі своїми ученицями співачка Лариса Бойко.
Щемким моментом став виступ 7-річного Марка, який разом із мамою приїхав із Києва. У його виконанні прозвучала «Молитва за Україну». Цей виступ не залишив байдужим нікого в залі.
Голова обласної організації НСПУ Світлана Гресь разом із Григорій Цимбалюк вручили поетесі диплом лауреата премії «Дідусева казка» за вагомий внесок у дитячу літературу.
Привітали авторку також представники Національної спілки журналістів України — Віктор Бойко та Микола Рой.
Директорка міських публічних бібліотек Житомира Лариса Харчук подякувала гостям за підтримку, вручила поетесі квіти та подарунки від депутата міської ради Микола Янушевич, а також запросила авторку прочитати ще кілька поезій «на біс».
Поліська мадонна української поезії
Під час зустрічі Ольга Бортнікова не лише читала вірші, а й співала. Вона виконала пісню «Послухай серце», слова і музику до якої написала сама.
Її виступ викликав щирі й тривалі оплески. Поєднання глибокої жіночності, сили духу та материнської любові створювало особливу атмосферу. Саме тому її образ часто називають символічним — Поліська мадонна української поезії.
Поезія війни
КОЛИСКОВА
Люлі, люлі, спи, моя дитино,
Хай тобі насниться Україна
В квітах, із лелеками, з весною -
Теплою, у травах, в супокою.
Без сирен, без вибухів, тривоги,
У долонях всміхненого Бога.
З гірками і гойдалками в парку.
З грою в ''класики''. З м'ячем, в скакалку.
... Твої очка огорнула втома.
Іграшки лишилися удома,
Книжечки і зошити, малюнки,
Ліжечко м'якеньке, подарунки.
Підземелля стало за домівку...
Спи, дитино, прихили голівку.
А я помолюся тихо,
Щоб скінчилось це жахливе лихо,
Щоб спинились танки всі і ''гради''!
За всіх тих, хто бореться завзято -
За дітей, за мир, за Україну -
Молиться Усесвіт без упину.
Люлі, люлі, спи, моє серденько.
Янголи чатують - геть близенько.
Буде сонце, добра, світла днина,
І незламна мирна Батьківщина!
ЯНГОЛИ В ПІДВАЛІ
На стіні в холодному підвалі
Українські діти малюють
Усміхнених янголів.
Але коли ніхто не бачить —
Янголи плачуть.
— Ольга Бортнікова
Окрему сторінку творчості поетеси займає книга «Життя vs війна», що стала емоційним свідченням часу. До неї увійшов 41 вірш, написаний під час повномасштабної війни.
««Перші вірші, які з’явилися в цій книзі, писалися в підвалі під час повітряних тривог. Це була ніч. Ці вірші про біль, про любов, про лють, про гнів, надію і про непохитну віру в нашу перемогу», — розповідала авторка.
Кожен вірш у книзі доповнений світлинами українських фотографів: Леоніл Шевчук, Андрій Дідківський, В’ячеслав Ратинський, Тарас Орешников та Марта Яроцька.
Кошти від продажу видання спрямовуються на підтримку Збройних сил України.
А ЛЮТИЙ НЕ МИНАВ
А лютий – не минав.
Він рік триває.
Горить кривавий сніг.
Горять серця.
Ніхто народ повік наш
Не здолає!
Ми битимемось
До самого кінця!
Коли тріщить мороз,
Сирена виє
Та висне сірість
Втомлена і біль,
Нехай захисників
Турбота гріє,
І віра, і любов,
Що линуть звідусіль.
Спасибі, хто питав:
– Ну, як ти, друже?
Хто Богу за Вкраїну
Помоливсь.
Хто нас підтримав,
Не лишавсь байдужим,
Допомагав і щиро
Всім діливсь.
Цей лютий – не на вік.
Мине він, знаєм.
Та в пам’яті назавше
Збережем
Усіх, кого у цій війні
Втрачаєм.
І сльози наші,
Й незагойний щем…
Цей лютий – він мине,
Ми переможем.
Ми будем інші.
Далі будем жить.
Бо Україну знищити
Не можна!
Її не зможуть
Ні на мить спинить!
Завершився захід виступом пісенного колективу «Зорецвіт», який працює на базі бібліотеки за сприяння заслуженого працівника культури України Віктора Балюрка. На фінал усі присутні разом виконали «Ой у лузі червона калина».
14.05.2026
O-Sense
