ПЕРШИЙ ТРАМВАЙ

125 років тому розпочав роботу пасажирський трамвай у місті Житомирі. Житомиряни та гості міста пишаються, що в нашому місті, одному з перших в державі, відкрито рух електричного трамвая. Ця подія відносить нас у далекий 1899 рік. Житомир тоді був великим європейським містом, таким як: Київ, Варшава, Харків, Одеса… 

В місті Житомирі назріло питання про будівництво кінно – рейсової залізниці або «конки». Ще в 1893 році граф Сципіо запропонував побудувати конку, але міська влада не підтримала пропозицію. В березні 1895 року міська влада знайшла спільну мову з купцем Ліхачовим. Передбачалося будівництво конки, якою здійснювався пасажирський та вантажний рух.

Була побудована вузькоколійна міська залізнична колія шириною 1 метр для конки: від залізничного вокзалу до Богунського тартака. Вона проходила через територію нинішньої в'язниці, далі по Сінній вулиці, Північній (тепер М. Сціборського), Великій Вільській (тепер Перемоги), Старопоштовому шляху (тепер Вільський шлях), перетинала Кам'янку й далі йшла до Богунського тартака. Дорогою возили не лише ліс, а й в зворотньому напрямку – з вокзалу на млин (тепер кондитерська фабрика на Покровській) – зерно. Конка була введена в дію в травні 1897 року. Але пасажирського руху на ній так і не розпочали.

За справу взявся енергійний громадський діяч Ісер Ісаєвич Кулішер. Він зібрав статистичні дані про рух пешеходів по тротуару на вулицях. 20 травня 1897 року міська дума уклала угоду з Ісером Ісаєвичем Кулішером, що діяв від імені інженера Лазаря Полякова, про будівництво і експуатацію в місті електричної залізниці. Це був початок історії Житомирського трамвая.

4 березня 1898 року міська дума схвалила проєкт Лазаря Полякова на будівництво трамвая. Довжина обох ліній мала складати 7, 7 верст (8, 2 км). Одна лінія будувалась від річки Тетерів по Чуднівський вулиці та по Київській вулиці до вокзалу, інша - від Єврейської лікарні (нині тубдиспансер) на Великій Бердичівській вулиці по Старовільській та Вільсько – Шосейній (нині Перемоги) до православного кладовища. Потрібно було спланувати трасу майбутніх колій, заглибити водопровідні труби, підняти поперечні до контактної мережі телеграфні лінії, побудувати електростанцію, депо і майстерні на Малобердичівській вулиці.

15 липня 1899 року місцева газета «Волинь» повідомляла, що для відкриття трамвайного руху все готово крім переходів телеграфних ліній через трамвайний троллей. 27 липня на центральній електростанції трамвая вперше було запалено котли і встановлено останні підвищені телеграфні стовпи. Нарешті 18 серпня спеціальна комісія в складі губернського архітектора В. М. Пальшау, міського архітектора  О. М. Щигальського, інженера – електрика поштово – телеграфного відомства В. М. Пономарьова, міського техніка С. А. Плотницького, поліцмейстера Ф. Ф. Несвєтова, підрядника трамваю, представника фірми «Сіменс і Гальське» інженера А. А. Генце, головного інженера М. Р. Едельман – Леві та технічного директора шляхів, інженера С. С. Івангера оглянула трамвай і дозволила відкрити його рух 22 серпня 1899 року.

Відкриття відбулося у призначений день о 12 годині. Струм на лінію дав губернатор. Розпочався рух. Вагони рухалися переважно Київською та Бердичівською лініями. Лінія була одноколійною, і мала 8 роз’їздів, щоб трамваї могли при зустрічі роз’їжджатися. На Київській лінії їх було 4, на Вільській та Бердичівській – по 2. Трамвайний провід був підвищений на висоті 5 метрів. Було закуплено 8 моторних трамваїв в Ризі. Трамваї рухалися з інтервалом в 10 – 15 хвилин. 

Трамвай ходив по 5 маршрутах:

1. Маршрут №1 – Київська лінія. В 1914 році її продовжили від території Вокзалу до Вокзальної, Бориса Тена та Вітрука.
2. Маршрут №2 – Чуднівська лінія.
3. Маршрут №3 – Бердичівська лінія. З 1901 року лінію продовжили до притулку Дуриліних.
4. Маршрут №4 – Вільська лінія.
5. Маршрут №5 – Московська лінія, її відкрили пізніше інших в 1909 році. Вона стала поєднувати маршрут №1 з Житнім ринком. Трохи згодом в 1914 році її продовжили до території Сінного ринку.

Проїзд у трамваї коштував у 1899 році 5 копійок, до вокзалу – 8 копійок.

Трамвай викликав у публіки величезний інтерес і подив.

Місткість трамвая у порівнянні з сучасним була мізерною: всього 16 посадочних місць всередині та 6 стоячих на кожному відкритому майданчику.

В трамваї їздили батьки Сергія Павловича Корольова, катався ним юний Святослав Ріхтер…

Інженер Валерій Тимченко, автор проєкту київського бензотрамваю, планував прокласти трамвайну лінію між Києвом і Житомиром. Перша світова війна зруйнувала ці плани. Два пасажирські вагони переобладнали під перевезення поранених воїнів. У 1916 році вперше було прийнято жінку на посаду кондуктора.

Про історію появи першого трамваю можна прочитати в книгах.

 Використані джерела:

• Мокрицький Г. Трамвай Житомира: Екскурс у 100 -річну історію. – Житомир: Волинь, 1990. – 64 с. іл. – (Серія «Пам'ятки рідного міста». Кн. 9)
• Мокрицький Г. Житомирське трамвайно – тролейбусне управління: 100 років трамвайному руху. – Житомир: Волинь, 1994. -  144 с.; іл.

05.09.2024