НЕЗАБИТОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ - ОСНОВОПОЛОЖНИК УКРАЇНСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА.

Незабитовський Василь Андрійович - основоположник українського міжнародного права.

(До 200-річчя від дня народження)

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, який був заснований ще у 1833 р. як Університет Святого Володимира, має давні традиції дослідження найважливіших проблем міжнародного права. Одним з тих, хто стояв біля витоків вітчизняної міжнародно-правової доктрини, був професор Василь Андрійович Незабитовський (1824 - 1883), який протягом тридцяти років займав кафедру міжнародного (загальнонародного) права у цьому університеті. Професор кафедри державного права Університету Святого Володимира О. В. Романович - Славатинський, характеризуючи свого колегу, писав, що «в природі його горіла священна іскра того божественного таланту, який складає долю небагатьох обраних». Наступник В. А. Незабитовського по кафедрі загальнонародного права О. О. Ейхельман вважав його «найглибшим мислителем в науці міжнародного права».

В історії вітчизняної та світової науки міжнародного права прізвище Василя Незабитовського відоме головним чином завдяки тому, що він перший висунув концепцію юридичної природи території, згідно з якою територія є не річчю, якою володіє держава, а просторовою межею дії державної влади, хоча слід зазначити, що його внесок у розвиток науки міжнародного права цим далеко не обмежується. Наукову біографію В. А. Незабитовського вперше почав досліджувати О. В. Романович - Славатинський, який підготував до друку зібрання творів Незабитовського, доповнивши його ґрунтовним нарисом про життя та науково-викладацьку діяльність Василя Андрійовича, а також підготував матеріал для біографічного нарису про вченого у «Біографічному словнику професорів та викладачів Імператорського університету Святого Володимира». 

Міжнародно - правові погляди В. А. Незабитовського досліджували такі вчені, як В. Е. Грабар, Н. М. Ульянова та Ю. Я. Баскін, Л. Г. Заблоцька. Радянські юристи-міжнародники, зокрема Ю. Г. Барсегов та Б. М. Клименко, наголошували, що просторова концепція території була вперше висунута В. А. Незабитовським, але детально не аналізували його погляди. На жаль, в іноземній міжнародно-правовій літературі наукова діяльність В. А. Незабитовського, як правило, навіть не згадується. Одним з небагатьох винятків, є праця польського юриста - міжнародника М. Ляхса «Вчитель в міжнародному праві». У працях сучасних українських міжнародників О. О. Мережка та А. І. Дмитрієва  присвячених загальній історії міжнародно - правових вчень та міжнародного права, також міститься огляд міжнародно - правового вчення В. А. Незабитовського. Автор цієї статті досліджував наукову біографію вченого як самостійно, так і у співавторстві з В. Н. Денисовим. Метою даної публікації є комплексний аналіз наукової біографії та міжнародно - правової спадщини В. А. Незабитовського та дослідження його поглядів на основні питання міжнародного права.

Василь Андрійович Незабитовський народився 31 січня 1824 р. у м. Радомишлі Київської губернії (нині це районний центр Житомирської області) у родині дрібного канцелярського службовця. Навчався у 2-й київській гімназії та на юридичному факультеті Університету Святого Володимира, який закінчив у 1846 р. зі ступенем кандидата прав.

Як зазначає О. В. Романович - Славатинський, вагомий вплив на формування його наукового світогляду мали лекції таких блискучих вчених, як К. О. Неволін, С. О. Богородський, М. Д. Іванишев, під керівництвом яких Незабитовський набув найґрунтовніших знань з усіх частин науки права та законодавства - знання, якими він завжди відрізнявся і в подальшому, будучи справжнім енциклопедистом юридичних і політичних наук». Після закінчення університету він у 1846 -1848 рр. працював у цивільній палаті Київського окружного суду. Але кар’єра чиновника не приваблювала талановитого юнака, і у 1848 р. В. А. Незабитовський став вчителем законознавства у 2 - й київській гімназії, тій самій гімназії, в якій нещодавно навчався сам.

У 1850 р. В. А. Незабитовський зайняв кафедру законів казенного управління Ніжинського ліцею князя Безбородька, на якій пропрацював до 1853 р. У Ніжині В. А. Незабитовський займався дослідженнями головним чином у галузі історії вітчизняного фінансового права.

Отримавши ступінь магістра державного права, В. А. Незабитовський у 1853 р. перейшов у званні ад’юнкта на кафедру загальнонародного правознавства юридичного факультету Університету Святого Володимира. О. В. Романович-Славатинський пояснював це рішення тим, що ця кафедра була єдиною вакантною в університеті, а В. А. Незабитовський прагнув замінити більш вузьку ліцейську діяльність на більш широку університетську. Можливо, це дійсно так, але в особі В. А. Незабитовського наука міжнародного права отримала блискучого фахівця, якій зробив помітний внесок у розвиток насамперед теорії міжнародного права. У 1858 р. він стає екстраординарним професором кафедри загальнонародного правознавства і на півтора року вирушає у наукове відрядження до Німеччини, Франції, Англії, Бельгії та Швейцарії. Повернувшись із відрядження, він у 1862 р. захистив на юридичному факультеті докторську дисертацію з політичних наук «Вчення публіцистів про міждержавне володіння», працю над якою розпочав ще до поїздки за кордон. Після захисту докторської дисертації у 1863 р. він був обраний ординарним професором і після цього займав кафедру загальнонародного права до самої своєї смерті. Все своє життя він присвятив науці та рідному університетові. В. А. Незабитовський тричі був деканом юридичного факультету університету (у 1863-1865, 1870-1873, 1876-1879 рр.), у 1865-1867 рр. був проректором університету, двічі обирався університетським суддею. Крім міжнародного права, він викладав також фінансове право, великим знавцем якого він був.

Серед теоретичних праць В. А. Незабитовського найважливіше місце безперечно, займає його докторська дисертація «Вчення публіцистів про міждержавне володіння». Ця, хоча й порівняно невелика за обсягом (трохи більше 40 сторінок), але надзвичайно глибока за змістом праця присвячена міжнародно-правовим проблемам території. На думку Л. Г. Заблоцької, ця дисертація «має служити взірцем наукової праці в галузі теорії права». В. А. Незабитовський пов’язував виникнення науки міждержавного правознавства (тобто міжнародного права) з утвердженням засади самостійності держав у Європі, що відбулося в середині XVII сторіччя і знайшло відображення у Вестфальському мирному договорі 1648 р. «Хоча з XVII сторіччя колишні зв’язки між європейськими народами не тільки не припинялися, а ставали все тіснішими й тіснішими; хоча і в політичному відношенні європейські держави вважали і вважають себе членами одного вищого цілого, однієї політичної системи, а проте з часу Вестфальського миру ідея самостійності держав становила основний закон міжнародних відносин», - зазначає він. Відповідно і завданням науки міжнародного права було вказати, що є правдою, а що неправдою у взаємовідносинах між державами. В. А. Незабитовський, розглядаючи в якості основних етапів розвитку науки міжнародного права два напрями - теоретичний (панував у XVII-XVIII ст.) і позитивний (став панівним починаючи з кінця XVIII ст.) пише, що публіцисти теоретики намагалися визначити, якими, відповідно до ідеї права, повинні бути, а позитивісти - якими насправді є відносини між державами».

Для більш поглибленого та детального вивчення права рекомендуємо книги:

Правознавство. Підручник. Хрестоматія з правознавства. Павло Орлов «Основи правознавства» Правознавство.

Ці книги будуть корисними тим, хто опановує юридичні знання.

29.01.2024