НАЙДИВОВИЖНІШІ ТЕАТРИ СВІТУ

All the world's a stage… / Весь світ – театр…

В. Шекспір

27 березня у всьому світі відзначають День театру (World Theatre Day), заснований у 1961 році у Відні, на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО.

Театр - це чаклунство, створюване, тут і зараз, живими людьми на сцені. Але це й життя, котре проживає кожен глядач, дивлячись на сцену. Кожен спектакль, кожна постановка має свою душу.

Історія театру починається ще з тих давніх часів, коли наші предки виконували ритуальні танці перед полюванням або іншими важливими подіями. А батьківщиною театру в сучасному вигляді вважається Стародавня Греція.

Сьогодні існують тисячі оперних, драматичних, естрадних, комедійних, камерних та інших театрів. І кожен з них - це своєрідне диво. Диво, створене архітекторами, художниками, дизайнерами, режисерами-постановниками і, власне, - самими акторами.

Різні видання (ЗМІ, культурні, туристичні, популярні) вирізняють серед багатьох театрів – найпопулярніші, найчудовіші, найкрасивіші, найдивовижніші.

Й сьогодні ми спробуємо розказати вам про деякі з них.

Найчастіше, говорячи про дивовижні театри, згадують оперний театр в Мілані - ЛА СКАЛА.

Саме в Італії в епоху Відродження зародилося сучасне оперне мистецтво. У 1776 році міланському архітекторові Джузеппе Пьермаріні сподобався шматочок землі на місці зруйнованої церкви Санта-Лючія дела Скала. Так і було вирішено побудувати на ньому оперний театр, що в результаті отримав назву від свого попередника.

Під час будівництва фундаменту під землею знайшли мармурову плиту з зображенням давньоримського лицедія Пілада, що будівельники сприйняли як знак згори.

Перший спектакль Визнання Європи Антоніо Сальєрі у опері Ла Скала відбувся 1778 року.

Під час Другої світової війни будівлю Ла Скала було повністю зруйновано. Але завдяки зусиллям інженерів під керівництвом Л. Секки, в 1946 році театр був відбудований у первісному вигляді й знову запрацював.

Висота колосників сцени складає 30 метрів, глибина аналогічна. Майже всі механізми за винятком світла в цьому театрі ручні, а зміна декорацій відбувається за допомогою складної системи противаг і тросів. Червоно-золотий театр відомий своєю чудовою акустикою, яка розкриває справжні здібності співака настільки точно, що робота на сцені розглядається, як випробування вогнем.

Відомо, що театрі Ла Скала співали й видатні українські співачки та співаки: Соломія Крушельницька, Євгенія Зарицька, Марія Стефюк, Вікторія Лук’янець, Лев Сибіряков.

Сьогодні Ла Скала вважається одним із найвідоміших театрів світу. Це перше після Міланського собору, що оглядають туристи по прибутті в Мілан.

Наступний - провідний театр світу та найвідоміший в Парижі та й у цілій Франції загалом - Гранд-опера.

У 1669 році Людовик XIV дав згоду на заснування оперного театру поетові П’єру Перрену і композитору Роберту Камберу.

Протягом століть театр кілька разів міняв назву і місце розташування, поки в 1862 році не опинився в IX окрузі Парижа, в будівлі, збудованій в 1875 році архітектором Шарлем Ґарньє (тому його ще називають Опера Ґарньє).

Своєю появою Гранд Опера зобов'язана імператору Франції Наполеону III, який після замаху у 1858 році відмовився відвідувати стару будівлю й зажадав від префекта Парижа барона Жоржа-Ежена Османа побудувати будівлю, гідну столиці імперії. Конкурс на будівництво Гранд Опери виграв нікому не відомий архітектор Шарль Ґарнье. Ніхто тоді й припустити не міг, що почнуть будівництво в імперії, а закінчать через 15 років, після революції й війни, вже в республіці. Місце для будівництва Гранд Опери вибрали дуже сире, через численні підземні струмки, які живлять Сену.

Розкішний фасад театру прикрашають чотири скульптури (уособлення Драми, Музики, Поезії і Танцю) та сім арок. Вінчає будівлю величний сяючий купол. У будівлі Опера Ґарньє розміщено також Бібліотеку-музей, що належить Національній бібліотеці Франції.

Паризький оперний театр вважається одним з найяскравіших зразків еклектичної архітектури. Він має велику семитонну кристалічну люстру в центрі залу, безліч декоративних мармурових бордюрів і статуй, що зображають фігури грецької міфології. У 1962 Марк Шагал додав фрески до стелі опери Ґарньє.

Деякі видання вважають, що найвідомішим оперним театром світу впевнено можна назвати Віденську державну оперу. Тому що Австрія – батьківщина багатьох композиторів-класиків: Гайдна, Моцарта, Бетховена, чия музика лягла в основу Віденської класичної музичної школи.

Будівлю Віденської опери було побудовано в 1869 році за проектом архітектора Августа Зіккарда фон Зіккардсбурга, а його інтер'єр розробив Едуард ван дер Нюлль. Театр був відкритий постановкою Дон-Жуана Моцарта. Довгий час вважалося, що ця будівля - одна з кращих театральних будівель світу.

Під час Другої світової війни театр був частково зруйнований, однак в 1955 році відбулося його урочисте відкриття.

За кількістю вистав з Віденською оперою не в змозі зрівнятися жоден з інших оперних театрів. Протягом 285 днів в році в цій будівлі ставляться близько 60 опер. Щороку за тиждень до першого дня Великого католицького посту тут проходить Віденський бал – захід, занесений в список нематеріального культурного багатства, що охороняється ЮНЕСКО. Також театр відомий численними дитячими постановками. Ще в ньому є кімнати для стоячих глядачів, квитки куди коштують набагато дешевше, а театрали їх розбирають за хвилини до початку опери.

Столиця Великобританії багата на театри з історією. Саме на сцені лондонського «Глобусу» вперше були поставлені п’єси Шекспіра. Але хоч «Глобус», який пережив дві реконструкції, і працює по сьогодні, статус найвідомішого театру Лондона гордо носить Королівський оперний театр на Ковент-Гарден, домашня сцена Королівського балету і Королівської опери.

Сучасна будівля вже третя. У 1732 році театр вперше відкрив двері для глядачів, які прийшли подивитися на постановку «Світські звичаї» за п’єсою Вільяма Конгрева. Через 76 років будівлю Ковент-Гардена знищила пожежа. На відновлення пішло 9 місяців. Однак прожив театр недовго: у 1856 році будівля знову згоріла, але через два роки відродився з попелу такою, якою ми можемо побачити її тепер (до речі, будівлю було відреставровано у 1990 році).

Саксонська державна опера Дрездена, більш відома як опера Земпера (на честь архітектора Готфріда Земпера) вперше прийняла відвідувачів 12 квітня 1841 року. Першим твором, що прозвучав із цієї сцени, стала п’єса Гете «Іфігенія в Тавриді». Згодом тут проходили прем’єри багатьох опер Ріхарда Вагнера.

Друга світова війна знищила оперу Земпера. Будівля була повністю відновлена лише в 1985 році. Сьогодні фасад будівлі прикрашають скульптури з античної та німецької міфології і літератури, а також статуї великих драматургів.

Відносно молодий театр Метрополітен-опера вже удостоєний звання провідного театру в США та одного із центрів світової музичної культури.

Цікаво, що Метрополітен-опера – це взагалі єдиний в США постійно діючий оперний театр. Відкритий він був у Нью-Йорку в 1883 році на кошти акціонерного товариства «Метрополітен гаус-компані». Першою виставою театру стала опера «Фауст» Шарля Гуно, що відбулася 22 жовтня того ж року.

На сцені Метрополітен-опера виступали такі українські співаки як: Бела Руденко, Анатолій Солов’яненко, Інна Бурська, Андрій Добрянський, Іванна Мигаль, Людмила Монастирська та інші.

Сіднейський оперний театр

Важко уявити собі Сідней без Опери, однак до 1958 року на її місці розташовувався форт, а потім - звичайне трамвайне депо. Архітектором Сіднейського Оперного Театру є датчанин Джорн Утзон і планувалося що будівництво займе 4 роки й коштуватиме 7 мільйонів австралійських доларів. Однак конструкція була занадто складна для будівельників у той час і, як результат, опера будувалася цілих 14 років і обійшлася у 102 мільйони доларів.

Сіднейський Оперний Театр був відкритий 20 жовтня 1973 року королевою Англії Єлизаветою II.

Сіднейську оперу можна назвати найбільш відвідуваною в світі, вона безумовно є найбільш впізнаваним і оригінальним театром. Її білі стіни у вигляді вітрил корабля стали одним із сучасних чудес світу.

Театр Юліуша Словацького у Кракові – це одна з найвідоміших і видатних польських театральних сцен. Споруда, побудована за проєктом Яна Завейського, належить до найцінніших пам’яток театральної архітектури в Європі. На її фасаді є напис: “Краків для національного мистецтва”. Інтер’єри прикрашені фресками віденського художника Антона Туха та знаменитою завісою Генрика Семірадського, на якій зображені фігури Краси, Натхнення та Істини, а також Трагедії та Комедії. (Ця завіса зберігається досі, однак у 2018 році в театрі з’явилася друга завіса, яку створив Тадеуш Бистржак.)

Театр у Кракові на площі Святого Духа був відкритий у 1893 році й спочатку мав назву “Міський”. З цією подією був пов’язаний гучний скандал у місті, бо задля будівництва нового театру довелося знести найстаріший у Польщі шпиталь Святого Духа.

Біля будівлі театру поставили бюст графа Олександра Фредро – польського комедіографа, що був меценатом театру. На честь нього і планувалося назвати театр, але не вдалося. У 1909 році він почав носити ім’я Юліуша Словацького.

Будівля театру вражає своєю вишуканістю, вона нагадує найкрасивіші театри Європи, збудовані в стилі еклектика, особливо паризьку Гранд Опера.

Будівлю прикрашають скульптури Мечислава Завейського, Тадеуша Блотніцького та Альфреде Дауна.

Оперний театр Гуанчжоу

Сучасний китайський оперний театр у Гуанчжоу - найбільший театр південної частини Китаю і третій - у Китаї (після Національного центру виконавських мистецтв в Пекіні і великого театру у Шанхаї). Хтось порівнює зовнішній вигляд будівлі з акулою, хтось – з космічним кораблем.

Конкурс на найкращий проект будівлі театру було проведено у 2002 році, переможцем якого було оголошено проект британської архітекторки Захи Хадід. Урочиста церемонія закладання першого каменю була проведена у 2005 році. Вартість будівництва склала близько 1,38 мільярдів юанів (близько 200 мільйонів доларів). Відкриття театру відбулося у травні 2010 року оперою Дж. Пуччіні Турандот, диригував Лорін Маазель.

Найбільшим театром Китаю вважають Пекінський центр виконавського мистецтва, або просто Національний театр. Його ще називають народним театром та «Перлиною на воді».

Гігантське яйце зі скла і титану немов фантастична підводний човен, що сплив посеред Пекіна, - не що інше, як будівля сучасного театру. Його творець, архітектор, француз Поль Андре, дав волю своїй фантазії і зробив справжній футуристичний об’єкт, що був побудований до Олімпійських ігор, які проходили в столиці Китаю в 2008-му році.

Театр знаходиться на острові посеред озера, тому відвідувачі мають пройти по майже 80-метровому підводному тунелю, звідки потрапляють в окреме місто зі своїми вулицями, площами, торговими центрами, ресторанами, зонами для відпочинку та розваг. Сам театр має три основі зали, які разом можуть вмістити близько 5000 глядачів.

Говорячи про найвідоміші та найкрасивіші театри світу не можна не згадати про наші українські театри.

Одеський національний академічний театр опери та балету.

Одеський театр опери та балету був відкритий за ініціативою герцога Ришельє, коли місту було лише 15 років. Прем’єра відбулася у 1810 році, а сама будівля, яка нагадувала античний храм, вміщала до 800 осіб.

На жаль, театр згорів у 1873 році через несправний газовий ріжок, але нове будівництво розпочалося під керівництвом відомих віденських архітекторів Фельнера та Гельмера. У 1887 році театр відкрився знову, вже в стилі віденського бароко, і своїм виконанням і архітектурними формами нагадує знамениту Дрезденську оперу.

Новий театр отримав електричне освітлення та парове опалення, що зробило його одним із найсучасніших у світі.

У його оформленні, гармонійно поєднуються елементи різних стилів: італійського ренесансу, віденського бароко, класичного рококо. Над фасадом будівлі височіє скульптурна група, що зображає покровительку театрального мистецтва - музу Мельпомену в колісниці, запряженій чотирма пантерами.

Одеський оперний театр і до сьогодні входить до п’ятірки найкрасивіших театрів світу, а журнал Forbes включив його до переліку 11 найбільш цікавих пам’яток Східної Європи.

Київський державний академічний театр ляльок.

Київський державний академічний театр ляльок - найстаріший ляльковий театр України, заснований у 1927 році. У 2002 році, за значний внесок у розвиток українського театрального мистецтва, театр отримав статус академічного.

Триповерхова будівля театру, яка нагадує казковий замок зі шпилями, вміщує два зали - на 300 та 110 місць. Усередині є дитяче кафе та музей антикварних ляльок, де діти можуть не тільки подивитися на маріонеток, але й обережно їх потримати.

До речі, всі "актори" лялькового театру працюють у колективі з моменту його заснування. Їх періодично реставрують, додають нових, але основний склад залишається майже незмінним уже майже 90 років.

А ще є Національний академічний театр опери та балету України ім. Тараса Шевченка, Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької, Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської, про кожен з яких можна написати окрему статтю.

А наші місцеві, Обласна філармонія ім. Святослава Ріхтера та Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги?

Ще наприкінці XVIII ст. громадськістю міста неодноразово порушувалось питання про будівництво театру. Мрія житомирян здійснилась. Житомир став одним із небагатьох міст, в яких уже на початку ХІХ ст. існував театр. У 1809 році було побудоване перше стаціонарне приміщення театру за ініціативою волинського губернатора М. І. Камбурлея. Нажаль, дерев’яна будівля згоріла у 1842 році.

А у 1858 році в Житомирі було збудовано перший в Україні кам’яний театр, який і сьогодні є окрасою архітектури міста (тепер тут знаходиться Житомирська обласна філармонія ім. С. Ріхтера). Одним з ініціаторів і ентузіастів нової будови був польський письменник Юзеф-Ігнацій Крашевський. Це приміщення пам’ятає знаменитих акторів М. Кропивницького, М. Заньковецьку, Т. Федотову, В. Комісаржевську, А. Оларіджа, П. Віардо.

Сучасне приміщення Житомирського драмтеатру з великою і малою глядацькими залами, репетиційними і службовими приміщеннями було побудовано у 1966 році. 7 листопада виставою І. Рачади «Коли мертві оживають» (режисер з.д.м України М. Єсипенко) відбулося відкриття новозбудованого театру, який і донині є головною театральною сценою Житомирщини та має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

У світі багато дивовижних, відомих театрів. Ми милуємося, захоплюємося красою їх будівель, історією їх створення та мріємо побувати на виставах. Нехай наші мрії здійснюються!

Використані матеріали:

26.03.2025

НАЙДИВОВИЖНІШІ ТЕАТРИ СВІТУ

Інші новини

Зараз на сайті

Сайти партнери