МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СІМ'Ї 2024

Дмитро Білоус, «Вогнище родинне»

З того моменту, як приходить на світ дитина, її приймає в свої долоні родина, яка надає їй турботу, любов, впевненість у майбутньому. Але не кожна людина, нажаль, може сказати про свою родину: «Моя сім’я – моя фортеця».

Сьогодні у світі багато неповних родин та сімей, де головне не родинний затишок, не взаєморозуміння, не теплі стосунки, а фінанси, кар’єра, «посада», де кожен сам за себе, де дітям і рідним не приділяється увага, де чоловік та дружина живуть самі по собі, нібито вони не подружжя, а сусіди. Чи, навіть, зовсім чужі люди. Сімейні традиції знецінюються, люди більш орієнтовані на себе, свої особисті потреби. Саме тому, турбуючись про знецінення інституту шлюбу в країнах світу, розуміючи цінність родини у суспільстві, у 80-х роках минулого століття Організація об’єднаних націй стала приділяти дедалі більше уваги питанням сім'ї. 20 вересня 1993 року вийшла резолюція про Міжнародний рік сім'ї (ним став 1994 р.), яка заснувала нове свято – Міжнародний день сім’ї. Мета цього дня – звернути увагу громадськості країн світу на важливість родини і численні проблеми, з якими стикаються в родинах. Ініціатором цього дня став Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос-Галі. І починаючи з 1994 року у світі відмічають день сім’ї.

Це затишне родинне свято 15 травня відзначають й в Україні з 2012 року. І зрозуміло, чому так багато уваги приділяється саме родині. З сім'ї починається життя людини, її формування як громадянина. Родина – це й кохання, й повага, солідарність, все, на чому будується цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя сім'ї – ось мірило розвитку та прогресу будь якої цивілізованої країни. Через сім'ю від одного покоління до іншого передаються мудрість, знання, звичаї та традиції.

З давних давен в народі кажуть: «З родини йде життя людини», «Без роду нема народу», «Де в сімʼї лад, там без вад», «В сім'ї наймолодше –найсолодше», «Сім'я не церква, а люди не ангели –усяко буває»...

Про сімейні стосунки говорить й Біблія: у Старому, та й у Новому заповіті ми знаходимо слова про необхідність міцної, люблячої родини, де рідні люди розуміють й поважають одне одного. Де навіть блудному синові радіють й приймають у свої обійми, де вустами Бога заповідають: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!»

«Без сім’ї немає щастя на землі», – наголошує народне українське прислів’я. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, готові допомогти й розрадити. Материнська ніжність і турбота, батькова сила, підтримка... Брат чи сестра, які завжди прийдуть на допомогу, підтримають, стануть поруч і в радості, і в горі... Які не будуть питати «навіщо?», а просто підставлять своє плече у важкий час. Яких би життєвих труднощів не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, вона (в ідеалі) завжди знайде прихисток і розраду в сім’ї, де її зрозуміють ,підтримають, захистять в такому непередбачуваному й іноді дуже жорстокому світі.

«Коли людина проходить певний відрізок свого шляху, рано чи пізно, вона розуміє, що найголовніше не гроші чи здобутки, а саме – рідна сім’я. Не зважаючи на відстань, люди, кровні родичі, родина, повинні тримати зв’язок. Це наше коріння, це те, що є святим. Сім’я – це дар Божий. На жаль, не усі мають батьків, братів сестер та рідних людей», – ці слова української співачки Наталії Валевської з інтерв’ю під час презентації пісні «Рідна моя сім’я» якнайкраще передають думки кожної людини.

Назарій Яремчук

Важко недооцінити роль сім'ї у суспільстві. Саме в ній закладається основа особистості, наступність поколінь. Сім'я – це соціальний інститут, в якому дитина розкриває природою закладений потенціал, визначає своє місце в житті, навчається добру, справедливості. Кажуть: «Щасливими не народжуються, ними стають». І вирішальну роль у цьому відіграє сім’я.

Без сім'ї немає щастя на Землі.

Без родини немає щастя для людини.

Кожен з нас хоче бути щасливим.

Але що таке щастя? Як його знайти?

Щастю людини, її місцю в родині, її надіям й зневірянням, родинним стосункам присвячується багато психологічних роздумів та «методичних роз’яснень», наукових статей та художніх творів –поетичних і прозаїчних.

Взагалі, майже немає творів, де б не згадувалась родина, її місце у житті людини – від легенд, літописів, народних байок, прислів'їв та приказок до поем та романів, українських та зарубіжних, «дитячих» і «дорослих», як давніх, так й сучасних, реалістичних і фантастичних.

Згадаємо деякі з них.

За словами Івана Франка, повість «Кайдашева сім’я» належить до «найкращих оздоб українського письменства». З великою художньою силою автор на прикладі однієї сім’ї змалював український національний колорит. Перед читачем постає низка яскравих персонажів: забобонний Кайдаш, чванлива й пихата Кайдашиха, бриклива Мотря, понурий Карпо, доброзичливі Лаврін та Мелашка. Книга зачаровує непідробним гумором, веселими й дотепними діалогами, чудовими пейзажами та сценами щирого кохання.

Вражаюча сімейна сага на тлі української історії. Три покоління однієї родини, три жіночі долі, три щемливі історії, з яких складається вже історія власне країни у жорсткому і не сентиментальному ХХ столітті. Історії трьох жінок, які обирають свій шлях, кохають, ненавидять, страждають і радіють... Дазі, тобто Даздрапермі, довелось народитися в переломні 20-ті роки XX століття та зазнати чимало поневірянь як дочці «ворога народу». Її дочці Віталії теж доведеться надіти терновий вінець, а на онуку Олесю чекають власні випробування. Ці жінки не можуть переломити хід історії своєї країни, але разом із нею вони проживатимуть життя таким, яким воно є, - з усім його болем, щастям, бідою і радістю, коли почуття терпкі й щемливі, а ніжність справді гірка…

Це дитяча історія, що ставить дорослі питання. Тоніно має дідусів і бабусь, одні живуть в місті, а інші – у селі. Міськими розвагами хлопчика не здивуєш, інша справа – забави на природі! Бабуся Теодолінда готує найкращі у світі смаколики, а дідусь Оттавіано садить дерева і розводить птахів. Маленька, але дуже велика серцем сім'я. Їхнє життя мало чим відрізняється від життя інших людей. Повсякденні радощі змінює велике горе, а слідом за ним – нові теплі моменти. Тоніно розповідає історію своєї родини та у черговий раз нагадує, як важливо цінувати тих, хто поруч. Ця книга викличе посмішку і смуток, тепло у душі й сльозу, а головне – спогади, найсвітліші і найпрекрасніші. «Мій дідусь був вишнею» – історія, близька кожному, як спогад про канікули в селі, бабусині пиріжки і посмішку дідуся…

Англійська письменниця австралійського походження Памела Ліндон Треверс прожила довге, яскраве і цікаве життя. Вона була різносторонньою особистістю. Захоплювалася музикою, танцями, театральним мистецтвом, поезією, журналістикою, містикою. Але прославилася на весь світ як автор серії книг про літаючу няню Мері Поппінс. Вона виросла з казки, поспіхом придуманої письменницею, щоб заколисати залишившихся під її опікою сусідських дітлахів. Історія народилася миттєво. Згодом Памела Ліндон Треверс запевняла, що не придумувала героїню. Леді Досконалість просто з'явилася – і автору залишилося тільки зафіксувати це в думках і на папері. Казкові повісті про дивовижні пригоди суворої, але справедливої няні Мері Поппінс та її непосидючих вихованців, про мрії, надію і віру, родинні стосунки та про те, що у будь-якій ситуації знайдеться місце для маленького дива, входять до золотого фонду світової дитячої літератури. Їх люблять і читають діти всього світу. Правда, сама письменниця вважала їх літературою для дорослих, не зараховуючи себе до дитячих авторів. В цілому можна сказати, що у її книг немає віку. Вони цікаві людям різних поколінь і підкорили серця і дітей, і батьків.

У книгах серії «Країна Мумі-тролів»найзнаменитішої казкарки Фінляндії Туве Янсон про кумедних мумі-тролів та інших дивовижних істот, що населяють Долину Мумі, розповідається про миле сімейство Мумі-тролів та їхніх багатьох друзяк. Маленькі герої книжки замислюються над важливими речами, якими сповнений світ, – такими, як сенс життя, самопізнання і самоствердження, любов, взаємоповага.

Сім’я – це пристань і гавань

Сюди повертаємось знов і знов

Із мандрів далеких і плавань –

Тут вічно панує любов.