Геронтологія...Чи чули ви щось про таку науку? Можливо, але згадка про неї у декого може викликати скептичну посмішку. Але дарма, це - дуже цікава наука, про яку мало хто чув. Адже вона вивчає процеси старіння людського організму та дієві методи впливу на довголіття. І навіть ті, хто щось чув про цю науку, говорячи про її становлення та розвиток, найчастіше згадують імена І. І. Мечнікова та М. М. Амосова.
А чи відомо житомирянам ім’я Володимира Веніаміновича Фролькіса?
Якщо і так, то можливо зовсім небагатьом. Але саме ця людина зробила значний внесок у розвиток геронтології. Саме академік Фролькіс висунув адаптаційно-регуляторну теорію вікового розвитку (з генно-регуляторної гіпотезою старіння). Згідно з нею, первинні механізми старіння пов'язані зі зміною регуляції активності генів, регуляції їх експресії та репресії.
Володимир Веніамінович також висунув теорію вітаукту, за якою вважав, що в ході еволюції, поряд з процесами старіння, виникають механізми активної протидії їм, тобто - процеси вітаукту (антистаріння).
Народився В. В. Фролькіс 27 січня 1924 року в Житомирі, де й пройшли його дитячі та юні роки. В 1945 році закінчив Ленінградську військово-медичну академію ім. С. М. Кірова та вступив до аспірантури Київського медичного інституту, керівником якої був Г. Фольборт.
У 1950 році Володимир Фролькіс захищає кандидатську дисертацію «До вивчення процесів втоми і відновлення серця» на кафедрі фізіології, й залишається спочатку асистентом, потім з 1953 року стає доцентом кафедри.
У 1958 році захищає ще одну дисертацію на тему «Фізіологічна характеристика рефлексів на серцево-судинну систему» і видає монографію «Рефлекторна регуляція діяльності серцево-судинної системи».
Цього ж року у Києві створюється Інститут геронтології і експериментальної патології АМН СРСР, очільник якого, академік М. М. Горєв, запрошує молодого вченого, 34-річного В. В. Фролькіса, керувати лабораторією фізіології новоорганізованого інституту. В ній до кінця життя він і пропрацював, присвятивши свою діяльність вивченню процесів старіння людей і методам продовження життя, а також - віковим патологіям. За роки своєї наукової діяльності В. Фролькіс зробив багато відкриттів, які згодом суттєво вплинули на майбутнє медицини та продовження життя людини, на запобігання ранньому старінню людського організму.
Помер В. В. Фролькіс 2 жовтня 1999 року у віці 75 років. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.
27 січня 2004 року було встановлено меморіальну дошку на фасаді будівлі Інституту геронтології АМН України в Києві.
Ось такий наш земляк Володимир Веніамінович Фролькіс:
- автор близько 700 наукових праць, з них 25 монографій, 13 посібників, виданих у різних країнах світу
- творець найбільшої геронтологічної наукової школи
- наставник 37 докторів та 63 кандидатів наук
- Заслужений діяч науки і техніки України (1993)
- віце-президент АМН України (1993-1999)
- член Нью-Йоркської академії наук (1994)
- доктор медичних наук (1958)
- професор (1966)
- академік НАН України (1988)
- академік Академії медичних наук (1993)
- завідувач лабораторії фізіології інституту геронтології АМН України (1959-1999)
- лавреат Міжнародної премії імені Ф. Верцара, Міжнародної Асоціації геронтологів, премії імені академіка О. О. Богомольця (1971), Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1978), премії імені І. І. Мечникова НАН України (1995)
- нагороджений Відзнакою Президента України, Орденами Ярослава Мудрого V та IV ступенів.
Використані джерела:
26.01.2024
O-Sense
