В українську літературу Дмитро Павличко увійшов як поет тонкого ліричного мислення й глибокої інтелектуальності. Його філософські роздуми й інтимні зізнання, публіцистичні декларації й пейзажні замальовки, образи героїв і портрети конкретних людей – все це до всього, позначено жгучою громадянською присрастю.
Найяскравіше ця пристрасть проявлена у ставленні до рідної Вітчизни і мови. Рідна мова для поета – найвищий критерій людської моральності. В сонеті «Якби я втратив очі, Україно» він зізнається:
Дивитися на радощі обнови,
Та материнської не чути мови –
Ото була б загибель – смерть моя.
Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1928 р. у с. Стопчатові Яблунівського району на Івано – Франківщині в багатодітній селянській родині. Спочатку навчався в польській школі с. Яблунева, потім у Коломийській гімназії, де навчання здійснювалося німецькою.
У 1948 р. він вступив до Львівського університету, з 1953 р. навчався в аспірантурі, але невдовзі залишив наукову роботу.
У 1953 р. вийшла перша збірка Дмитра Павличка «Любов і ненависть». Наступного року поет заочно був прийнятий до Спілки письменників СРСР. У 1955 р. вийшла його збірка «Моя земля».
Протягом 1957 – 1959 рр. Дмитро Павличко завідував відділом поезії журналу «Жовтень». У 1958 р. у Львові була надрукована збірка поезій «Правда кличе!», в якій цензура не відразу помітила твори, спрямовані проти тоталітарної системи. А коли розібрались, то майже весь тираж, окрім кількох примірників, був вилучений із продажу та знищений.
У 1959 – 1962 рр. вийшла збірки «Бистрина», «Днина», «Пальмова віть», «Жест Нерона», у 1964 р. – збірка вибраних поезій «Пелюстки і леза».
Дмитро Павличко переїхав до Києва, розпочав роботу в сценарній майстерні кіностудії ім. Олександра Довженка. За його сценаріями поставлені фільми «Сон», у співавторстві з В. Денисенком, та «Захар Беркут» - режисер Л. Осика.
Впродовж 1966 – 1968 рр. Дмитро Павличко працював у секретаріаті Спілки письменників України, у 1971 – 1978 рр. – редагував журнал «Всесвіт». Наступні книги «Гранослов» (1968), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Вогнище» (1979) – їх близько 20 – збагатили українську поезію, як і чекав Андрій Малишко ще від молодого Дмитра Павличка, справжніми скарбами квітучої папороті щастя, що захована в тайниках Слова.
У 80 – х роках поет брав активну участь у заснуванні Руху, Демократичної партії України. У 1990 – 1994 рр. він був одним із лідерів парламенту. Пізніше працював на дипломатичній роботі.
У своїй творчості поет вдається до найрізноманітніших форм віршування – сонета, епічної поеми, рубаї, притчі. Багато його поезій покладено на музику.
Дмитро Павличко – автор книг для дітей: «Золоторогий олень», «Дядько Дощ», «Де найкраще місце на землі?».
Відомий поет і як талановитий перекладач творчості Хосе Марті, Николи Вапцарова, Шекспіра… Твори ж самого Дмитра Павличка публікуються багатьма мовами зарубіжних країн.
Дмитро Павличко – лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка та премії ім. Максима Рильського.
29 січня 2023 року помер Дмитро Павличко – Герой України, борець за Незалежну Україну.
Цікаві факти про Дмитра Павличка:
- Гімназистом Дмитро Павличко вступив до сотні УПА імені Колодзінського, якою командував Спартан - Михайло Москалюк.
- Мстився за вбитого брата Петра, якого розстріляли німці.
- Затятий борець за все українське.
- Подумки радився з Франком, шукаючи відповідей на доленосні питання.
- Цензура боялася пісні «Два кольори», вважаючи її «Гімном націоналістів».
- Поет був автором першого рядка Акту проголошення незалежності України.
Запрошуємо до Центральної міської бібліотеки ім. Василя Земляка ознайомитися з творчістю Дмитра Павличка.
Використані джерела:
- Відлуння десятиліть. Українська література другої половини ХХ ст.: Навчальний посібник / Упорядн. М. О. Сорока. – К.: Грамота, 2005. – С. 239 – 267.
- Українська поезія ХІХ – ХХ ст.: Для середн. та ст. шк. Віку / Упорядн. Т. І. Стадницька. – К.: Школа, 2008. – С. 182 - 184.
- Усі українські письменники / Упор. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008. – С. 244 – 249.
02.10.2024
O-Sense
