Вишиванка - поема життя,

Закодована вічність в узорах.

їй ніколи нема забуття...

Народне мистецтво є найбільшим скарбом українського народу. В ньому закодована вся наша тисячолітня історія. У невичерпній духовній культурі спадщині предків особлива важлива її частина – ВИШИВКА.

Це духовний символ української нації, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук, світ краси й фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки й почуття, світ образів, звичаїв і уявлень наших предків.

Споконвіку в народі бриніла нестерпна радість від краси життя, тяжіння до всього прекрасного. Люди намагалися прикрасити  своє нужденне життя, саме за допомогою голки й нитки. На простому полотні народжувалися узори вишивок.

За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки давніх вірувань і культів. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків були своєрідними оберегами, що захищали людину від «злих» сил. Ось чому в орнаментальних мотивах, їхніх назвах вражає образна спостережливість, поетичність народу. Згадаймо хоча б такі з них, як «барвінок», «хмелик», «курячий брід», «гарбузове листя», «зозулька».

В Україні налічується близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, мережання тощо). 

Вишивка – це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних устремлінь, інтелекту українського народу. 

Характер вишивки, вибір мотивів, колірне рішення залежало від призначення. Приміром, сорочки на щодень вишивалися скромно й просто, святкові – ретельніше, передусім весільні сорочки.

За повір'ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час такої роботи майстрині співали пісень і молилися, адже у вишивці, як і в народній пісні, відображалися заповітні мрії на краще майбутнє.

В небі сонця золотий клубочок

Розсипає нитки промінні,

Їх збирають рученьки дівочі

І гаптують цвіт на полотні.

Максим Рильський

Вишивки, як символ єднання,  солідарності  і  підтримки, а ще  її називають  «молитвою  без  слів»,  а  сорочка-вишиванка – є головним оберегом людини.

В узорах вишивки жінки розповідали про свої думки й почуття, сподівання і страждання. Тому є вишивки сумні й замріяні, а є радісні й веселі, в  яких барви й узори бринять, як жартівлива співаночка.

Розгортаю життя,

як сувій полотна…

Так глибоко відчувала вишивку українська поетеса Ірина Сеник – мучениця за правду та ідею незалежності України. Ця мужня жінка, провела в засланні близько 32 років, і весь час вишивала – адже це було її потребою, її життям.

У вишивці, як і в пісні, розкривається доля людини, її радощі й горе.

Гаптує дівчина й ридає – чи то життя!

Червоним, чорним вишиває мені життя, - 

так піднесено сказав Павло Тичина.

Адже в народі існує поетичний образ:

Червоне – то любов, а чорне – то журба. 

Дмитро Павличко

В Україні вишивати вміли скрізь. Довгими зимовими вечорами, під час вечорниць за тихою розмовою або під пісню. Голка й полотно та ще вміння та бажання, перейняті від матері чи бабусі й закарбовані в тих чудових виробах.

Українська вишиванка пройшла крізь роки, і при цьому не втратила свою силу та красу. Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все більш популярними. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть "викарбовують" у вигляді татуювання.

А ще, є абсолютно унікальним, автентичним символом України, який характеризує не лише темперамент нації, але й є її візитівкою, її унікальним кодом та зв’язком між поколіннями!

Нехай любов і шана до українських традицій сповнюють серця кожного з нас, адже вишиванка – не просто одяг, а справжній захист та оберіг.

Вишивка — це Україна в нитках. Бережімо її, носімо з гордістю і любов’ю.

Використані матеріали:

  • Кара-Васильєва Т., Чорноморець А. Українська вишивка. - Київ: Либідь, 2005. – 160 с.
  • Марцинюк М. М., Захарчук Г. Д. Вишивальні взори Житомирського полісся. З глибини тисячоліть. Випуск другий. – Житомир: Полісся, 2019. – 64 с.
  • Ярещенко А. П. Під чаром рідної землі: Посіб. З українознавства. – Київ ТОВ «Шанс», 2008. – 344 с.
  • Українці: Свята. Традиції. Звичаї/ Уклад. І. Коверець. – Донецьк: Альфа-Прес, 2004. – 304 с.

13.05.2025


Всі права захищено © ЦМБ ім. В. Земляка 2021р. Офіційний сайт