Є давнє, але переконливе і повчальне спостереження: справді обдарована особистість, як правило, багатогранна і розмаїта в прояві своїх здібностей. Володимир Шинкарук саме із такої щасливої когорти багатогранно й яскраво обдарованих Долею творців.
19 серпня минає 70 років від дня народження Володимира Федоровича Шинкарука - автора і виконавця пісень, ведучого і режисера, викладача і науковця. Народився ювіляр 1954 року в селі Вчорайшому Ружинського району Житомирської області в родині медиків. В 1971 році закінчив школу в селі Червоному Андрушівського району. З 1972 по 1976 рік навчався в Житомирському державному педагогічному інституті на філологічному факультеті, після закінчення якого залишився працювати в ньому ж викладачем. Володимир Федорович пройшов шлях від асистента до професора. Він вів плідну наукову діяльність – знаний літературознавець видав монографію «Літературна Житомирщина», навчальні посібники з грифом Міністерства освіти і науки України «Давня українська література. Практикум», «Історія української літератури ХІ – ХVІІІ ст. Практикум» у співавторстві з П. Білоусом та більше 60 наукових статей.
Впродовж багатьох років Володимир Шинкарук поєднував талант науковця-дослідника з мистецьким обдаруванням: виступав як драматичний актор, як автор і виконавець пісень, як ведучий концертних програм. Виступав з концертами в Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині. У творчому доробку митця 2 магнітні альбоми та 6 компакт-дисків: «Дім для душі» (2002), «Колір тиші» (2007), «Перекоти-небо» (2009), «Шестиструнний дощ» (2010), «Прислухаюсь до серця» (2013), «Дороже крови» (2013). У 1991 році В. Шинкарук отримав почесне звання «Заслужений працівник культури України».
Володимир Федорович залучався до ведення великих масових заходів на Майдані Незалежності в Києві - День Незалежності України, День Києва, Свято козацького мистецтва, Всеукраїнський фестиваль сатири і гумору «Вишневі усмішки».
У 2007 році В. Шинкарук був прийнятий до Національної спілки письменників України (рекомендацію в Спілку йому дав Євген Концевич). Видав 5 книг поезій: «Moderato синіх сутінків» (1994), «На відстані ночі» (1996), «Перелітні дощі» (1999), «Перехрестя розлук» (2004), «Колискова для осені» (2009), а також 2 збірки прози: «Оповідання» (2003), «Нестандартний підхід» (2006).
Володимир Шинкарук пішов із життя у розквіті творчих сил і таланту. Страшна хвороба, з якою він боровся п’ять років, виявилась сильнішою. Свіча його таланту буде завжди яскраво горіти, освітлюючи наші душі та зігріваючи наші серця…
Іду до вас
Не хочу, щоб здіймались вгору руки,
Не хочу, щоб мені кричали : «Браво!»
Від зустрічі йдемо ми до розлуки,
І кожен на помилку має право.
Моя любов – моя печаль і втіха.
Із піснею мене вітри вінчали!
Я хочу, щоб у залі було тихо,
Лиш голос мій і музика звучали.
Змивають сніг весняні теплі грози,
Я вірю в пісню, а іще - в удачу,
Якщо у когось в залі світять сльози,
То знайте, що і я на сцені плачу.
Минають дні, летять роки навстрічні,
Даремно їм кричати: «Зачекайте!».
Іду у пісню, наче йду у вічність,
Іду до вас, і ви мене стрічайте…
Використані джерела:
- Письменники Житомирщини. Книга 1. Автори-упорядники: М. Пасічник, П. Білоус, Л. Монастирецький, 2010 р.- 428 с.
- Шинкарук В. У затінку сонця. Вибрані поезії та тексти пісень. Житомир: «Полісся», 2012. – 272 с.
- Газета «Місто», 1 липня 2010 р.- 6 с., 9 січня 2015р. – 7 с.
- Офіційний сайт Житомирського Державного університету ім. І. Франка
- https://zu.edu.ua/graduated49.html
15.08.2024
O-Sense
