75 років від дня народження Івана Юхимовича Редчиця
У сховку літер – золоте зерно,
І не зітліє у віках воно.
Його з любов’ю я у душу сію,
І п’ю усмак поезії вино.
Іван Редчиць
Біографія
Ім’я Івана Редчиця відоме як поета, перекладача, культуролога, публіциста, автора дев’яти збірок та численних публікацій в поетичних антологіях і альманахах. Член Національної спілки письменників України.
Редчиць Іван Юхимович народився в селі Редчиці Овруцького району на Житомирщині, де і пройшло його дитинство. Після закінчення Овруцької школи №1 навчався у Житомирському музичному училищі ім. В. Косенка та Київському державному інституті культури та мистецтв. Тривалий час працював у Житомирському училищі культури та мистецтв ім. Івана Огієнка. Викладав хорові дисципліни та був художнім керівником і диригентом багатьох самодіяльних хорових колективів.
Творчість
Поезія Івана Редчиця, так само як і весь його творчий доробок, має глибокі корені, оскільки він народився на теренах, де колись існували древляни. У княжий період історії, місто Овруч, яке колись називалося Вручий, мало велике значення у Київській Русі. Його поезія багата та барвиста, нагадуючи нам палітру Полісся з його блакитними водами річок та озер, а також красою мальовничих лісів. Він продовжує традиції видатних українських поетів і відомий своєю виразною громадянською позицією. Про це пише у своїх публікаціях критик Ольга Галвас: «Характерною рисою поезії Івана Редчиця є її громадянський пафос. В цьому вбачається і відчувається його глибоке закорінення в традиціях тієї поетичної школи, що постала з шестидесятництва». Він, як і личить громадянинові, щиро вболіває за долю і майбутнє рідної України:
Ми на своїй землі, немов чужі
У власних душах мулимо ключі,
Хоч на словах на подвиги готові.
Вкраїно, ні на крок не відійду,
Хай у твоєму щедрому саду –Квітує рясно українська мова.
Його хвилює доля української мови:
Ти заквітчайся, мовонько, барвінками
Душі мого народу й роду мудрого,
Заграй словами –
зернами перлинками
Й повік не стань в людському серці тугою.
Поет друкується з 1971 року, автор збірок «Сонети чорного сонця» (1996), «Серце невмирущої кобзи» (1997), «У вогні любові», «Олива радості» (1999), «Древлянський князь» поема (2000), «У царстві світлі», «Ім’ям твоїм освячуюсь» (2003), «Світло істини» (2005). Більше того, поет досить успішно працює і в галузі художнього перекладу, його переклади та переспіви сонетів Шекспіра – високої проби! На його твори написано багато вокальних та хорових творів. Зокрема:
«Вклонись Україно, героям Чорнобиля»;
«У серці – храм Святого Духа»;
«Цвітуть у косах ранні хризантеми».
Поезія та переклади І. Редчиця часто-густо з’являються у таких поважних виданнях, як «Слово Просвіти», «Українська літературна газета», «Літературна Україна», в літературно-художніх часописах «Дзвін», «Золота пектораль», у журналі іноземної літератури «Всесвіт» та інших.
Його вірші публікуються в обласних і республіканських газетах та журналах, а також у збірниках, таких як "Поезія-84", "Поезія-86", "Поезія-88", "Поезія-91" та інших. Його твори постійно друкуються у щорічному журналі «Світло спілкування». Так у №28 за 2020 рік опубліковано вінок сонетів «І став зорею голубою», присвячених Євгену Концевичу:
І грів до віку ці серця і душі,
І в пеклі бою - клятву не порушив,
На посох долі, лежачи, оперся,
Нащадок гідний ти Сірка й Мазепи,
Я вічно твій писатиму життєпис,
А за скелясті береги не сердься.
Відзнаки
Іван Редчиць був нагороджений Почесною грамотою Житомирської обласної державної адміністрації та Грамотою Житомирської обласної Ради. Він є лауреатом таких літературних премій, як "Світлослов" (м. Коломия, літературне товариство "Плин", 2007), премія імені Михайла Клименка (2011), премія імені Бориса Тена (2016), а також він став лауреатом Всеукраїнського конкурсу військово-патріотичної пісні стройового та похідного маршу "Озброєні піснею, покликані маршем" (2-га премія, 2011).
Побажання
Іван Редчиць – надзвичайно тонкий лірик! Його поетичні рядки – це музика в серці і в душі… Либонь, його творча ніжність, мелодійність і духовність беруть початки і від його професійної діяльності, адже в нього музична освіта, а ще він був педагогом, художнім керівником та диригентом багатьох хорових колективів…
Певен, хто прочитає твори цього поета, матиме, по-перше, значне душевне та естетичне задоволення, по-друге, відчує християнську сповідальність своєї душі, по-третє, прилучиться до краси рідної мови, і, головне, відчує себе щирим українцем…
Використані джерела:
- Письменники Житомирщини: Книга 1. Автори - упорядники: Михайло Пасічник, Петро Білоус, Леонід Монастирецький. – Житомир, Видавець ПП Пасічник М. П., 2010. – С.156-165.
- Світло спілкування: журнал, вип.№28; літературно-художнє видання. – Житомир, ФОП Худяков О. В., 2020. – С.21-24.
- За межами неможливого: спогади. – Житомир, «М.А.К.»., 2000, - С. 103.
08.05.2024
O-Sense
