Марґарет Манерлін Мітчелл (англ. Margaret Munnerlyn Mitchell; 08.11.1900, Атланта, штат Джорджія – 16.08.1949, Атланта, штат Джорджія) - американська письменниця та журналістка. Авторка роману-бестселера «Звіяні вітром» (1936), що отримав Пулітцерівську премію, перекладений 37 мовами світу, а екранізація 1939 року отримала 8 премій «Оскар».
Марґарет Манерлін Мітчелл народилася 8 листопада 1900 року в Атланті у заможній та благополучній родині нащадків ірландських та французьких емігрантів.
У роки Громадянської війни між Північчю та Півднем обидва діди Марґарет воювали на боці жителів Півдня. Тато Марґарет, відомий в Атланті юрист, очолював місцеву громаду і саме від нього вона чула епічні розповіді про боротьбу з янкі.
Її прапрапрадід Томас Мітчелл брав участь в Американській революції (1775-1783), а його син Вільям Мітчелл брав участь у війні 1812 року. Її прадід Ісаак Грін Мітчелл був методистським священиком, який оселився в Мартасвіллі, який пізніше був перейменований на Атланту. Її дід Рассел Мітчелл воював у Громадянській війні та отримав два кульові поранення в голову під час боїв під Антітемом. Двічі одружений, він мав дванадцятьох дітей, найстаршим з яких був батько Мітчелл, Юджин.
Родина матері Мітчелл була ірландською католицькою. Її прадід Філіп Фіцджеральд приїхав до Америки з Ірландії та зрештою оселився на плантації поблизу Джонсборо в окрузі Файєтт. (Ця частина округу зараз знаходиться в окрузі Клейтон.) У Фіцджеральдів було семеро дочок. Енні Фіцджеральд, бабуся Мітчелл, вийшла заміж за Джона Стівенса, який емігрував з Ірландії та оселився в Атланті. Стівенс накопичив велику нерухомість і допоміг заснувати систему трамвайного сполучення в місті. У Стівенсів було дванадцять дітей. Мері Ізобель (Мей Белль), мати Мітчелл, була сьомою.
Мей Белль Стівенс вийшла заміж за Юджина Мьюза Мітчелла 8 листопада 1892 року. Юджин був відомим адвокатом Атланти, а Мей Белль була переконаною прихильницею виборчого права жінок. У них народився син Стівенс, а через чотири роки - дочка Марґарет Маннерлін.
Мітчелл почала складати історії ще до того, як навчилася писати, диктуючи їх матері. Пізніше вона робила власні книжки з картонними обкладинками та наповняла їх пригодницькими історіями, використовуючи своїх друзів, родичів та себе як персонажів. У дев'ять років Марґарет писала казки та розповіді про тварин, а в одинадцять - заснувала свою власну «видавничу компанію» під назвою Urchin Publishing Co. Пізніше Мітчелл писатиме свої розповіді в переплетених блокнотах. У підлітковому віці юна письменниця створила роман «Велика четвірка» про дівчаток у школі-інтернаті. Вважається, що його рукопис загублений: частину його Мітчелл знищила сама, а інше спалили після того, як вона померла. Збереглося кілька сотень оповідань, які вона написала, включаючи дві історії про Громадянську війну.
Улюбленими творами Мітчелл були «П'ятеро дітей та чудовисько» та «Фенікс та килим» Едіт Несбіт. Вона також любила читати Діккенса, Шекспіра та Вальтера Скотта.
Коли сім'я переїхала на Пічтрі-стріт, юна Мітчелл навчалася в школі на Десятій вулиці, а пізніше в школі Вудберрі, приватній школі. Саме тоді вона захопилася сценою: почала писати п’єси та грати головні ролі у виставах.
З 1914 по 1918 рік Мітчелл навчалася у Вашингтонській семінарії, престижній школі для випускників Атланти, де була одним із засновників та керівником драматичного гуртка. Вона також була літературним редактором «Фактів і фантазій», шкільного щорічника, в якому було представлено два її оповідання. Вона була президентом Вашингтонського літературного товариства. У 1916 році, до свого шістнадцятого дня народження, Мітчелл також написала коротку повість під назвою «Загублений Лайзен», яку було знайдено та опубліковано посмертно в 1996 році, через шістдесят років після публікації «Звіяних вітром».
1918 року вона вступила до престижного жіночого Смітського коледжу в штаті Массачусетс. Дівчата-семінаристки були затребувані на танцях для молодих військовослужбовців, розміщених у Кемп-Гордон та Форт-Макферсон. На одному з таких заходів влітку 1918 року Мітчелл познайомилася з двадцятидворічним лейтенантом Кліффордом Генрі, заможним жителем Нью-Йорка, який був інструктором зі стрільби з багнетів у Кемп-Гордон. Вони закохалися та заручилися незадовго до того, як його відправили за океан. Після смерті матері від «іспанського» грипу Марґарет повернулася до Атланти і прийняла на себе управління домашнім господарством. Того ж року в житті Мітчелл сталася ще одна трагічна подія: у жовтні 1918 року у Франції в битві на річці Мез загинув її наречений, лейтенант Генрі. Відтепер, щороку цього дня, Марґарет надсилала його матері квіти.
У 1922 році вона вийшла заміж за Беррієна Кіннерда Апшоу, високого красеня на прізвисько Ред (з нього згодом Марґарет писала зовнішність головного героя «Звіяних вітром»), який походив з відомої родини Ролі, Північна Кароліна. В реальному житті її перший чоловік виявився жорстоким і буйним. Він вдавався до насилля і навіть міг пригрозити пістолетом, тож і Марґарет вирішила не відставати й носила в сумочці зброю для самооборони. Шлюб незабаром розпався, але розвестись Марґарет змогла тільки через два роки.
У тому ж 1922 році Марґарет влаштувалася репортеркою в газету «Atlanta Journal Sunday Magazine», спеціалізуючись на історичних нарисах. Вона використовувала псевдонім «Пеггі Мітчелл». Її інтерв'ю та нариси про життя в Джорджії були добре сприйняті. Протягом чотирьох років роботи в Sunday Magazine Мітчелл написала 129 статей, працювала коректором, заміщала оглядача порад, рецензувала книги та час від часу писала важливі новини для газети.
Другий шлюб Мітчелл відбувся 4 липня 1925 року з Джоном Робертом Маршем, свідка на її весіллі з першим чоловіком (як завжди: не знаєш, де знайдеш, а де загубиш). Пара оселилася в невеликій квартирі, яку ласкаво називали «Звалище». Марш, родом з Мейсвілла, штат Кентуккі, працював директором відділу реклами в компанії Georgia Railway and Power Company (пізніше Georgia Power Company).
У 1926 році, через травму щиколотки Марґарет була змушена звільнитися з роботи та проводити увесь час у ліжку. Щоб позбутися нудьги, за порадою чоловіка, Мітчелл почала писати «Звіяні вітром». Нога Марґарет, як на зло, ніяк не хотіла загоюватися, зате роман писався сторінка за сторінкою, прикрашаючи рутинне життя авторки. Поставивши свою друкарську машинку Remington - подарунок чоловіка - на старий швейний стіл, вона завершила більшу частину книги за три роки.
Мітчелл почала писати книгу з кінця - з останньої фрази: «Вона не зуміла зрозуміти жодного з двох чоловіків, яких кохала, і ось тепер втратила обох». Легко вигадавши фінальний розділ, авторка почала працювати над рештою історії - у довільному порядку, - і це зайняло в неї цілих 10 років.
Якщо останній розділ, який вона написала першим, дався їй без вагань, то перший розділ роману мав аж шістдесят (!) варіантів. Марґарет настільки серйозно підійшла до процесу, що навіть завела на усіх героїв «досьє» з детальними відомостями про них. А варіанти кожного з розділів зберігалися в окремих папках (всього майже сімдесят розділів у «манільських конвертах») та ретельно відбиралися письменницею.
Ніхто з друзів авторки не знав про те, що вона пише книгу: Марґарет тримала це в таємниці. Коли з'являлися гості, вона накривала свою роботу рушником, тримаючи роман у таємниці. Було багато припущень щодо того, чи були персонажі засновані на реальних людях, але Мітчелл стверджувала, що це її власні творіння.
У квітні 1935 року Гарольд Латем, редактор видавничої компанії Macmillan у Нью-Йорку, здійснив подорож по Півдню в пошуках нових рукописів. Латем почув, що Мітчелл працює над рукописом, і запитав її, чи може він його побачити, але вона заперечила, що має.
І, можливо, ми б не побачили цього роману. але якось Марґарет зізналася подрузі, що закінчує його писати. Подруга зауважила, що Мітчелл недостатньо серйозно налаштована, щоб написати роман. Ображена Мітчелл зібрала багато конвертів і віднісла їх Латему до готелю. Йому довелося купити валізу, щоб їх перевезти. Він прочитав частину рукопису ще в поїзді до Нового Орлеана, штат Луїзіана, і відправив його прямо до Нью-Йорка. До липня Макміллан запропонував їй контракт. Марґарет отримала аванс у розмірі 500 доларів і 10 відсотків роялті.
Під час перегляду й редагуванню рукопису Мітчелл скорочувала та переставляла розділи, уточнювала деталі, писала перший розділ і змінювала ім'я головної героїні (спочатку її звали Пенсі, проте на прохання видавця це ім’я було змінено Скарлетт уже в останній момент - вже перед самим друком книги).
Мітчелл особливо цікавилася написанням історично точного роману. У 1937 році вона написала читачеві, що витратила «десять років... на читання тисяч книг, документів, листів, щоденників [та] старих газет», щоб переконатися, що її книга має історичну достовірність. Вона також проводила власні офіційні та неофіційні інтерв'ю з людьми, які пережили війну, і, як повідомляється, каталася верхи з ветеранами Конфедерації, щоб підтвердити деталі про ту епоху.
Назва роману не одразу була такою, як ми її знаємо: спочатку книга називалася «Завтра буде новий день», що згодом стало останньою фразою роману. За однією з версій, до знаменитої назви книги авторку підштовхнули слова з вірша Горація в перекладі Ернста Доусона: «Я багато забув, Цинара; віднесений вітром, розчинився у натовпі аромат цих троянд…».
Маєток сімейства О’Хара вона назвала так само, як називалася давня столиця ірландських королів - Тара. Тему роману сама Марґарет визначила як «виживання».
Опублікована в 1936 році книга «Звіяні вітром» мала 1037 сторінок і продавалася за три долари. «Звіяні вітром» мали феноменальний успіх і отримали захоплені відгуки. За одну ніч Мітчелл стала знаменитістю і залишалася в центрі уваги публіки завдяки постановці та прем'єрі фільму за мотивами її роману в 1939 році. Вона постійно користувалася попитом на виступи та інтерв'ю. Спочатку вона погоджувалася, але пізніше, посилаючись на погане здоров'я, зазвичай відмовляла в цих проханнях і перестала давати автографи на своїх примірниках книги. Вона сказала, що хоче залишитися просто місіс Джон Марш.
«Я не знала, що бути письменником означає: давати автографи в книгарнях, їздити країною з виступами, вимовляти промови на званих обідах. Все це приголомшило мене. Неприємно приголомшило. Досі я вела замкнутий спосіб життя. Нам із чоловіком подобається так жити! Я не хочу виставляти свою персону напоказ, але коли я заявляю про це, люди вважають мою поведінку ганебністю, а мене – зарозумілою занудою». Марґарет Мітчелл
Клан «професіоналів від літератури», що складався з авторитетних критиків, спочатку не визнав роман Марґарет Мітчелл, нікому не відомої на той час авторки. Єдину більш-менш схвальну оцінку дав Герберт Велс: «Боюся, що ця книга написана краще, ніж інша шанована класика».
Попри це роман став бестселером з перших днів появи на книжкових полицях, витримав понад 80 видань у США, перекладений багатьма мовами світу. У 1938 році Марґарет Мітчелл отримала за нього премію Пулітцера.
«Звіяні вітром» - єдина її книга. Незважаючи на славу й визнання, вона відмовилася писати продовження чи будь-який інший твір.
1939 року роман «Знесені вітром» екранізувала кіностудія Metro Goldwyn Mayer. Продюсер Девід Селзнік заплатив рекордні для того року 50 тисяч доларів, відвоювавши право на екранізацію у братів Ворнер. Втім це не викликало у Марґарет жодного ентузіазму - навпаки, побоюючись провалу фільму, авторка роману відмовлялася від будь-якої участі у створенні фільму, включаючи вибір акторів та адаптацію сценарію. В результаті сценарій переписувався кілька разів, переходячи по колу від одного сценариста, письменника, режисера до іншого (у розробці сценарію брало участь тринадцять людей, серед яких був письменник Скотт Фіцджеральд), поки не потрапив до Сіднея Ховарда. Саме його сценарій екранізували.
Прем’єра фільму відбулася 14 грудня 1939 року в Атланті. Того ж року він був номінований на «Оскар» у 13 категоріях та здобув 8 нагород.
Пошуки актриси на роль Скарлетт тривали близько двох років. Її знайшли, коли зйомки фільму вже почалися: у 1938 році на майданчику з’явилася красуня-англійка, вихованка католицьких монастирів Вів’єн Лі. І буквально «зробила» цей фільм.
Популярність Вів’єн-Скарлетт зашкалювала. За задумом Марґарет Мітчелл, справжньою героїнею роману мала стати не вона, а Мелані. Коли після виходу роману письменницю запитували про схожість з головною героїнею, вона обурювалася: «Мені смішно, що міс О’Хара стала чимось на зразок національної героїні. Думаю, це дуже погано, якщо нація здатна аплодувати та захоплюватися жінкою, яка поводилася, як Скарлетт».
Але після виходу фільму з Вів’єн Лі Марґарет поступово почала змінювати коментарі і вже дякувала за увагу «до мене та моєї бідної Скарлетт».
Під час Другої світової війни Маргарет була волонтером Червоного Хреста. Також вона робила пожертвування до фонду американської армії. Письменниця продавала військові облігації, шила лікарняні халати та робила нашивки на солдатські штани. Але найважливішим обов'язком Мітчелл було написання листів, які піднімають бойовий дух. Вона навіть вклала гроші у створення зенітного корабля «Атланта» (він брав участь у битві за Мідвей у 1942 році). Коли він затонув під час битви за Гуадалканал, Маргарет спонсорувала другий корабель, котрий також назвали «Атланта». Однак і його спіткала та сама доля - він затонув під час випробування вибухівки біля острова Сан-Клементе у жовтні 1970 року.
Маргарет померла 16 серпня 1949 року. Причиною смерті стала дорожньо-транспортна пригода. Її збила машина, коли 11 серпня 1949 року Маргарет та її чоловік Джон Марш йшли до кінотеатру: за кермом був нетверезий водій. Внаслідок аварії письменниця так і не прийшла до тями. Жінку поховали в Атланті, на Оклендському цвинтарі. Чоловік Маргарет Мітчелл прожив після її смерті три роки.
На згадку про письменницю залишилося кілька цитат, фільм про неї, що описує біографію жінки, фото, інтерв'ю та безсмертний роман.
***
- Великий американський роман «Звіяні вітром» - лауреат Пулітцерівської премії та один із бестселерів усіх часів. За версією PBS The Great American Read книга стала найулюбленішим любовним романом в США.
- Історичний роман-епопея «Звіяні вітром» є першою і єдиною надрукованою книгою американської письменниці Марґарет Мітчелл, опублікованою за її життя.
- Сьогодні він вважається одним із найкращих представників американської класики. Роман складається із п’яти частин.
- Марґарет Мітчелл сміливо досліджує глибину людських пристрастей і яскраво зображує драму громадянської війни між промисловими північними й південними землеробськими штатами Америки, що почалась через вимогу скасування рабовласництва.
- Мітчелл пише яскраво, реалістично, оживляючи епохи Громадянської війни та Реконструкції й поєднуючи мелодраму та реалізм. Письменниця інтегрує історичні факти, соціальні звичаї та культуру Півдня у вигадану історію, що робить її живою. Авторка використовує гострі, часто дотепні діалоги, щоб розкрити класові відмінності, погляди та особисті амбіції. Мітчелл заглиблюється у внутрішнє життя персонажів, особливо Скарлет, показуючи їхні мотиви, суперечності та моральні дилеми.
- Центральною темою роману є кохання, яке червоною ниткою проходить через всю історію та служить мотиватором дій для героїв. Авторка досліджує романтичну одержимість, нерозділені почуття та показує різницю між справжньою прихильністю та ідеалізованою пристрастю.
- Ще одним важливим питанням, що розглядається у книзі, є виживання, стійкість і адаптація - війна та зміна суспільного устрою відкриває головні якості героїв, показуючи їх справжніх. І ті сміливість і впевненість, які Скарлет завжди казали ховати, стали головною опорою, що допомогла дівчині врятуватися й не втратити надію.
- За романом «Звіяні вітром» було знято декілька художніх фільмів. Найбільш вдалим вважається перший - з незрівнянними Вів’єн Лі та Кларком Гейблом у головних ролях. Про таку любов можна мріяти все життя, але не кожен може її витримати...
- Коли молода американська письменниця Марґарет Мітчелл (1900-1949) писала цей свій єдиний роман, вона навіть і гадки не мала про те, що він стане всесвітньо відомим. Проте зараз «Звіяні вітром» вважають своїм найулюбленішим твором мільйони читачів.
- Перший український переклад «Звіяних вітром» було видано 1992 року в Києві, у видавництві «Дніпро». Автор перекладу – Ростислав Доценко.
- В Україні книга видавалася під назвами «Звіяні вітром» та «Розвіяні вітром».
Використані матеріали:
- Марґарет Мітчелл. «Звіяні вітром». Книга 1. Переклад з англійської: Ростислав Доценко; Художнє оформлення: В. І. Бариба, О. В. Штрамило. Київ: «Дніпро». 1992 р. - 544 с.
- Марґарет Мітчелл. «Звіяні вітром». Книга 2. Переклад з англійської: Ростислав Доценко; Художнє оформлення: В. І. Бариба, О. В. Штрамило. Київ: «Дніпро». 1992 р. - 560 с.
- https://surl.li/rtnxvz
- https://surl.lu/owxfgi
- https://surl.li/mjkxjq
- https://surl.li/rmzxnt
- https://surl.lt/qcvwfi
- https://surl.lt/wfzlyp
- https://surl.lt/veswjw
- https://surl.li/wrcmlv
07.11.2025
O-Sense
