21 березня кожного року світ відзначає творче професійне свято - Міжнародний день лялькаря (World Puppetry Day).  Ініціатором його створення у 2000 році на XVIII Конгресі УНІМА (Міжнародний союз лялькових театрів) у Магдебурзі виступив відомий діяч лялькового театру Дживадо Золфагаріхо. Ідея швидко знайшла підтримку - і сьогодні це свято, яке об’єднує професіоналів та аматорів, що працюють у сфері лялькового театру.

Театр ляльок займає особливе й дуже важливе місце в культурі - як світовій, так і українській. Це не просто розвага для дітей, а самобутній вид мистецтва з глибокими традиціями, символікою та впливом на суспільство.

У різні історичні періоди лялькові вистави використовувалися як спосіб висміювання влади, суспільних проблем, людських вад - часто в завуальованій формі.

Лялькові вистави й сьогодні допомагають зрозуміти складні теми: добро і зло, дружбу, чесність. Вони формують емоційний інтелект і розвивають уяву.

Хоча сучасний театр ляльок часто асоціюється з дитячою аудиторією, як і на початку свого існування, він створює вистави і для дорослих.

У сучасному світі театр ляльок не тільки допомагає відірватися від гаджетів, зберігає національну ідентичність, розвиває креативність і навіть служить інструментом культурної дипломатії. У складні для країни часи театр виконує важливу місію - допомагає переживати стрес через казку, гру і мистецтво.

В Україні перший професійний театр ляльок (театр Віктора Швембергера) з’явився ще у 1921 році в Чернігові, а 27 жовтня 1927 р. за ініціативою Олександра Соломарського та Ірини Дєєвої в Києві був заснований Експериментальний театр ляльок при Київському театрі юного глядача імені І. Франка. У 1929 р. театр отримав статус «інструкторського», з 1931 р. - став Театром малих форм (ТЕМАФ) під керівництвом Зінаїди Пігулович.

Наразі на території країни професійних (державних та комунальних) театрів ляльок більше двадцяти. Серед них один із старіших - Житомирський академічний обласний театр ляльок - має цікаву й насичену історію та посідає помітне місце в сучасному культурному просторі України.

Сьогодні театр ляльок розташований в історичному центрі Житомира, в пішохідній зоні, на вулиці Михайлівській, 7, в будинку, спорудженому в 1905 році для Житомирського відділення імператорського музичного товариства. Зала вміщає до 150 глядачів, створюючи камерну атмосферу, де малеча стає учасником кожної казки (театр доступний для дітей від 3 років).

А розпочинається його історія у далекому 1934 році, коли, як засвідчують архівні документи 1934-1935 років, при обласному пересувному драматичному театрі Київської області, до якої тоді входила значна частина Житомирщини, був створений ляльковий театр під керівництвом видатної актриси Зої Пігулович. В репертуарі театру була вже відома й популярна на той час дитяча лялькова вистава «Юра-Замазура», яка «стала справжньою радістю для дітей» (про це писала газета «Радянська Волинь» від 3 лютого 1935 року). Вистави були безкоштовні, актори - «безкінні», носили увесь свій реквізит у мішках.

У часи німецької окупації театр було евакуйовано в Казахстан, у м. Шевченко (сьогодні - Актау). У січні 1944 р. Житомир було звільнено. І вже в серпні місяці, як писала газета «Радянська Житомирщина», ляльковий театр відкрив сезон програмою, в яку входила антифашистська сатира Е. Сперанського «Як Гітлер чорту душу продав» та дитяча казка «Гусеня».

Відроджувала післявоєнний театр ляльок режисер Тетяна Нікітіна-Станіславська. Одна з перших постановок, «Повернення до продавця», вже тоді демонструвала майстерність у використанні тростьових ляльок.

Поступово сформувався повноцінний творчий колектив театру. Ця епоха заклала фундамент, де ляльковий театр Житомир перетворився з простої розваги на потужний інструмент освіти. Актори вчилися імпровізувати, а ляльки ставали продовженням їхніх рук, передаючи емоції через найменші рухи. Переходячи до наступних десятиліть, театр еволюціонував, але завжди зберігав той первинний вогник, що запалював дитячі очі.

Протягом багатьох років заклад очолювали директори Олександр Федорович Фомін, Михайло Романович Коряко, Петро Антонович Канарський, Леонід Іванович Данчук, Степан Павлович Давидюк, Володимир Гнатович Бондарчук, Віталій Дмитрович Стрельцов. Кожен з них залишив свій добрий слід в історії театру. Своєю професійною діяльністю вони сприяли розвитку і згуртованості колективу, допомагали стати яскравими творчими особистостями.

Серед найпомітніших вистав 1951-1974 рр. були «Сорочинський ярмарок», «Ще раз про Червону Шапочку», «Котик-Мотик» тощо.

У 1952 році ляльковий театр став обласним і в цьому статусі працює донині.

У 1974-1988 рр. режисерка Людмила Онищенко зробила постановку більше 50-ти вистав за кращими творами світової класики дитячої літератури, вона ставила вистави з тростинними та планшетними ляльками. Спектакль «Вдале полювання» Ю. Чеповецького і нині в діючому репертуарі театру.

У 1989 р. режисер Юрій Тарасенко створив просвітницьку програму «Театральні уроки для лялькарів», під час якої проводились майстер-класи для юних артистів-аматорів, творчі зустрічі з відомими літераторами та режисерами Житомирщини тощо.

Наприкінці дев’яностих (1996), у роки фінансової та духовної кризи нашого суспільства, театр очолив заслужений працівник культури України Віталій Стрєльцов.

Завдячуючи його організаторському таланту, 12 листопада 2007 року Житомирському обласному театру ляльок Наказом Міністерства культури і туризму України присвоєно почесне звання академічного. Новий статус закладу став визнанням заслуг колективу та його творчих можливостей на державному рівні.

З 2011 по 2025 роки театром керував директор Сергій Мисечко, завдяки якому театр має стаціонарне приміщення в центрі міста на вул. Михайлівській, 7.

З 30 грудня 2025 року (Розпорядження Голови Житомирської обласної ради від 19.12.2025 року за №756-К) виконання обов’язків директора-художнього керівника театру покладено на провідного майстра сцени Комунального закладу «Житомирський академічний обласний театр ляльок» Житомирської обласної ради, заслуженого артиста України Віктора Олександровича Гущина.

З театром в різні часи тісно співпрацювали провідні митці України: професор В. Оверчук, народні артисти України І. Сльота, Є. Єфремов, заслужені артисти України М. Ніколюк, В. Савченко, О. Кузьмін, В. Карпенко, заслужений діяч мистецтв України О. Ходаківський.

Житомирський академічний обласний театр ляльок відомий далеко за межами України, активно гастролює, а його вистави стають символом культурної стійкості. 

Театр є лауреатом Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Подільська лялька» 2001, 2003 та 2007 рр. (він постійний учасник цього фестивалю, починаючи з Першого Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Подільська лялька»-1999, коли Житомирський обласний театр ляльок представив вистави «Леся і ведмідь» Ю. Тарасенка та «Котигорошенко, або Казка про добро» М. Пономаренко, й закінчуючи Чотирнадцятим Міжнародним фестивалем «Подільська лялька»-2025, коли Житомирський академічний обласний театр ляльок показав виставу «Троє поросят» О. Кузьмина). 

Він також бере участь в інших міжнародних фестивалях, наприклад, у Польщі, Німеччині, де житомирські лялькарі дивують світ.

Нині у репертуарі Житомирського академічного обласного театру ляльок понад 30 вистав, більшість з яких поставлені за найкращими творами української та світової класики. Театр також створює нові постановки: інтерактивні казки, вистави з сучасною музикою, постановки для підлітків і дорослих. Серед них: «Фарбований лис», «Зачарована рукавичка», «Легенда про Житомира», «Принцеса на горошині», «Лускунчик, або Повір у казку», «Золоте курча», «Кошеня на снігу», «Веселі пригоди на лісовій галявині», «Порушайко в країні Світлофорії», «Казка Мандрівного Лялькаря», «Хто труждається, тому доля посміхається», «Івасик і Змія», «Хитромудрий Їжачок», «Всі миші люблять сир», «Казка про добре Чортенятко», «Пньйоль у Парижі» тощо. 

Березень 2026 року здивує глядачів прем’єрою: на них чекає рок-мюзикл «Кошеня Шм’як» - фантастична музична історія про маленького кота з великим серцем і ще більшою мрією.

Сьогодні Житомирський академічний обласний театр ляльок не просто сцена для казок, а живий культурний інститут, простір творчого розвитку, міст між традицією та сучасністю, хранитель української ідентичності. У його виставах перетинаються фольклор і сучасність, навчаючи дітей цінностям через метафори. Ляльки, ніби маленькі актори, передають емоції, що слова не завжди можуть виразити, роблячи театр універсальною мовою.

Використані матеріали:

08.04.2026

Інші новини

Зараз на сайті

На сайті 131 гість та 0 користувачів

Всі права захищено © ЦМБ ім. В. Земляка 2021р. Офіційний сайт