11 квітня - Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів. День, про який ми маємо пам'ятати та історія, яку маємо знати. На базі бібліотеки на Соколовій горі №5 відбулась зустріч з Людмилою Янушевич та Миколою Гришко, які особисто знали Франца Карловича Бржезицького, в'язня концтабору "Майданек". ”Я радий, що в нас є вдячні потомки”, - говорив Франц Бржезицький. Про долю цієї унікальної людини читайте детальніше.
Бржезицький Франц Карлович - наш земляк, ветеран, унікальна людина, дитиною пережив голод 33-го, втрату родини, учасник Другої світової війни, в'язень концтабору "Майданек". Пройшов три концтабори за своє життя (Польща, Німеччина, Чехія) та зумів зберегти позитивний погляд на життя.
Народився 4 вересня 1924 року та помер у віці 92-х років у Житомирі та похований на алеї Корбутівського кладовища. 30 листопада 2019 року відбулося відкриття меморіальної дошки Францу Бржезицькому, ініціатором відкриття якої виступила обласна громадська організація «Студентський польський клуб» у Житомирі за підтримки Фонду «Допомога полякам на сході».
Під час окупації Житомира гітлерівцями 17-ти річний Франц разом з друзями створив підпільну молодіжну антифашистську організацію, яка згодом приєдналась до Житомирського комуністичного підпілля на чолі з Г. І.Шелушковим. У Житомирі була розквартирована словацька дивізія, яка охороняла мости і військові склади та не брала участі у воєнних операціях. Франц потоваришував зі словаками та зв'язав їх з підпіллям. Наприкінці 1942 року був заарештований гестапо, але на допитах нікого не виказав, хоч знав усе керівництво. Молодого підпільника кинули у камеру смертників, проте замінили страту на ув’язнення у концтаборі "Майданек" (Польща).
Довідково:
“Майданек” - німецький табір смерті на території Польщі, який знаходиться приблизно 4 км від центру міста Любліна. Створений за наказом Г. Гіммлера 20 липня 1941 як табір для утримання військовополонених. Його територія сягала 100 гектарів. Німці перетворили Майданек на “безвідходне” підприємство, де попіл спалених у крематорії в’язнів використовувався як добрива, одяг, взуття (йшло на переробку), золоті коронки (переправляли до німецьких банків). За часи війни у Майданеку, який діяв з квітня 1942 року, було знищено близько півтора мільйона людей із 26 держав світу. У таборі кати використовували газ Циклон Б.
У складі житомирського етапу Франц Бржезицький прибув до Майданека 13 лютого 1943 року (після війни лише семеро з 1240 в'язнів цього етапу вижили і повернулися у Житомир). У концтаборі в’язень отримав номер 10741. Але ці номери були “перехідними” через смертність ув’язнених. У Майданеку пробув більше року, кілька разів дивом уникав смерті, сховавшись у діжці з нечистотами.
Бржезицький був звільнений радянськими військами 8 травня 1945 року, пізніше його призвали до лав радянської армії. У складі запасного полку він перебував у Дрездені, а потім - Ковелі. Після війни був заарештований СМЕРШем, та йому вдалося втекти. Нелегально жив 4 роки у Житомирі, у 1950 році знову був заарештований і без суду відправлений на 10 років в Омський табір для політв'язнів, де перебував 5 років. Тільки після смерті Сталіна у 1955 році був звільнений та реабілітований.
Повернувшись до Житомира, працював будівельником, як дід і батько, до виходу на пенсію очолював будівельно-монтажну бригаду.
Під час своїх зустрічей з молоддю Франц Карлович гірко жартував: «Я закінчив дві “академії”: однією керував біснуватий фюрер, іншою – “батько всіх народів”.
Микола Гришко та Людмила Янушевич - люди, які мали за честь знати його особисто. За їхніми словами, Франц Карлович був активною та стійкою духом людиною, яка жила пам'яттю про пережите.
У липні 2004 року Франц Бржезицький отримав запрошення до Любліна (довідково: має звання почесного жителя, нагороджений вищими урядовими нагородами Польщі). У зв’язку із 60-ти річчям визволення концтабору “Майданек”. Володимир Киричанський, редактор газети “Житомирщина” був супроводжуючим та висвітлював ті події. Микола Гришко, на той момент керуючий справами виконавчого комітету Житомирської міської ради очолював комісію міськради з питань поновлення прав реабілітованих та співпраці з громадськими організаціями борців антифашистського опору й представляв Житомир. Така честь випала саме нашій делегації, адже житомиряни першими з України привезли капсулу з прахом жертв страчених у цій “фабриці смерті” в Житомир. У День скорботи, 22 червня, на Богунії прах було закладено в підніжжя Пам'ятника жертвам фашизму, адже тут теж був наш “Майданек”, де фашисти знущалися над людьми та страчували їх (під час німецької окупації був табір радянських військовополонених Stalag 358). На урочистому мітингу Франц Бржезицького сказав: «Тепер їхні душі заспокояться». За його словами, він жив для того, щоб ніколи не повторився Майданек.
Згадка про Франца Бржезицького є в експозиції музею Майданека, а також у книзі «Майданек» колишнього в'язня табору Йозефа Маршалека. 2011 року житомирський журналіст Олександр Гуцалюк видав книгу «Остання війна» про життя Франца Бржезицького. У грудні 2015 року канцлер Німеччини Ангела Меркель особисто запросила Франца Карловича в Берлін, де в центрі міста була встановлена його велика фотографія із написом: «Я ще живий!». У його рідному місті Житомирі встановлено меморіальну дошку «Жива легенда».
Щиро дякуємо за надані матеріали Миколі Миколайовичу Гришку та Людмилі Петрівні Янушевич.
Використані матеріали: Вільна енциклопедія “Вікіпедія”; стаття Сергій Бовкун “ЕКСПРЕС”, 11 – 18 квітня 2013 року.
09.04.2021
O-Sense
