Народився Володимир Рутківський 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве на Черкащині у сім’ї вчителів. У характері письменника переплелися польський гонор батька та козацька міць матері.
Вищу освіту Рутківський отримував спочатку в Одеському інституті харчової промисловості, а через два роки перевівся до Одеського, працював у політехнічному інституті, після закінчення якого працює на Одеському суперфосфатному заводі (1960-1966), проте незабаром зрозумів, що справжнє його покликання – література.
Володимир Рутківський починав як поет. Його перша збірка "Краплини сонця" вийшла 1966 року, а остання, "День живої води" - 2005 року. А як прозаїк Володимир Рутківський одразу дебютував у дитячій літературі: повісті «Аннушка», «Гості на мітлі», «Бухтик з тихого затону», «Канікули у Воронівці», «Намети над річкою», «Слуга баби Яги», повість-легенда «Сторожова застава», книга нарисів «Земля майстрів», п’єса-казка «Прибульці», історичний роман «Сині води», книга про німецьку окупацію під час Другої світової війни «Потерчата».
За радянських часів його звинувачували в українському націоналізмі, його твори відмовлялися друкувати у, єдиному на той час дитячому видавництві України, «Веселка», проте в перекладі російською мовою приймалися до друку у видавництвах Москви.
Від перших років життя Володимира Григоровича цікавила історія. Як згадує сам письменник , «дитинство моє минуло над Сулою, поміж Руссю і Диким степом. Саме в наших місцях зупинявся князь Ігор перед невдалим походом на половців. І з полону тікав теж через наші місця. У наших місцях бився Наливайко, неподалік народився Морозенко – той самий, за яким плакала Україна. Тож жити поза історією я просто не міг». Історією був просякнутий кожний клаптик землі.
В рідному селі Велика Бурімка на Черкащині Володя зі своїми товаришами-школярами розкопав первісну стоянку кінця ашельської (близько 300 тисяч років тому) епохи. Це відкриття було таким вагомим, що відомий академік Іван Шовкопляс заніс стоянку до значних історичних відкриттів. Цей випадок справив вирішальний вплив на вибір життєвого шляху хлопця. І хоч археологом, як мріяв Володя, стати йому не судилося, захоплення історією Батьківщини залишилося назавжди і перелилося у пригодницькі історичні романи та повісті.
Майже десять років пропрацював заввідділу соціальних проблем у газеті «Одеські вісті» і навіть визнавався кращим журналістом Одещини. Перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого не зацікавив! І лише 2007 року книгу видали повністю і вона здобула популярність.
Популярність в Україні Рутківський отримав після 70 років – коли вийшла його пригодницька трилогія про джур, видана видавництвом А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА:
- «Джури козака Швайки» (2007);
- «Джури – характерники» (2009);
- «Джури і підводний човен» (2010).
В 2014-2015 роках восени вийшла незапланована частина і трилогія стала тетралогією, книга називається «Джури і Кудлатик».
У 2017 році у прокат вийшла яскрава українська пригодницька стрічка "Сторожова застава", це - екранізація одного з найвідоміших пригодницьких романів Рутківського. Локаціями для зйомок фільму слугували Карпати та скелі Довбуша, Коростишівський кар’єр, болото під Бояркою, Тетерівський кіш, музей побуту «Пирогово», а також столичні місця – Ботанічний сад імені Гришка, Лиса гора, басейн у спорткомплексі Українського транспортного університету. Будівництво фортеці «Сторожова застава» тривало майже півроку.
На будівництво табору половців витратили 100 тонн грунту, 1000 метрів мотузок. Для акторів проекту виготовили 160 костюмів. Ще близько 150 підібрали з приватних колекцій.
Творці фільму втілили в життя ще один нестандартний спосіб промо фільму: за тиждень до прем’єри декілька десятків акторів фільму, разом з трьома головними героями-богатирями, проїхалися столичним метро, запитували у пасажирів, «Який зараз рік?», а у фіналі подорожі, на станції «Золоті Ворота», виконали разом із учасниками Камерного хору «Київ» пісню, яка увійшла до саундтреку фільму.
У фільмі знялись актори театру і кіно Наталя Сумська, Олег Волощенко, Олександр Комаров, Георгій Дерев’янський, актори-початківці Даниїл Каменський та Єва Кошева, учасник «ТНМК» Олег «Фагот» Михайлюта та інші.
"Не секрет, що Володимирові Григоровичу не все подобалося в екранізації його "Сторожової застави". Але він був настільки делікатний, що при зустрічах ніколи не говорив про це, лише жартував: "Коли будуть екранізувати твою книжку, то вже я писатиму сценарій. Там і помщуся". Ми сміялися, я радо погоджувався на такий варіант. Доброзичливий, мудрий, виважений і харизматичний Велетень Слова - таким він житиме в моїй пам'яті", - ділиться спогадами про співпрацю дитячий письменник Сашко Дерманський.
31 жовтня 2021 року Володимира Рутківського не стало.
Цілі покоління українських дітлахів виростали на його пригодницьких творах. Серед останніх його нагород - премія Книга року ВВС за двотомний роман "Сині води" та премія Тараса Шевченка за тетралогію про джур: "Джури козака Швайки", "Джури-характерники", "Джури і підводний човен", "Джури і Кудлатик".
Використані джерела:
15.04.2024
O-Sense
