Вишивана моя Україна.

Сорочка-вишиванка! Модно й гарно!

Всі різні, двох однакових нема,

Як і людей знайти подібних марно,

Однакових нема, усе дарма.

Робота кожна індивідуальна,

Узор чи колір треба замінить.

Для сина він тепер уже сакральний,

Це оберіг, що завжди захистить.

Вкладає мати душу в вишиванку

І вся любов у хрестиках живе.

Буває, що й не ляже до світанку,

А за вікном он Місяць вже пливе

І заглядає в хату, заглядає…

Свій промінець, мов ниточку, дає.

А мати і часу не помічає,

Все вишиває й думає своє…

Надія Красоткіна

"ВЛЯГЛИСЯ ХРЕСТИКОМ РЯДОЧКИ НА КАНВІ,

І СИМВОЛИ НА ВИШИВЦІ ЄДНАЛИСЬ.

І КОЖНА ЛІНІЯ В НАРОДНОМУ ШИТВІ

У ДЕРЕВО ЖИТТЯ ПЕРЕТИНАЛАСЬ."

В. РУЩАК

Вишивка - це фантастичний світ краси, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки й почуття людини, світ натхненних образів, звичаїв і уявлень наших предків. У вишивці яскраво і повно розкрилась душа народу, споконвічне прагнення до прекрасного, гарних кольорових поєднань.

Україна має надзвичайно давнє походження. Дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст., зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися. Початок народного мистецтва сягають сивої давнини. Зберігаючи тісний зв’язок з традиціями народної творчості минулого.

З давніх-давен для нашого народу українські вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як слугувала, за повір’ями, оберегом від усілякого зла. Саме тому колись сорочки та сукні оздоблювали візерунками на рукавах,  комірах і на подолі, щоб вишите зображення торкалось усього тіла.

За свідченням давньогрецького історика Геродота, прародителями вишивки були скіфи. Свій одяг вони оздоблювали візерунками, про що свідчать знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст.

У розмаїтті українського декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості.

Українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються в 20 техніках.

За видами орнаменти бувають:

- ГЕОМЕТРИЧНИЙ;

- РОСЛИННИЙ;

- ТВАРИННИЙ.

Вишитий узор набував магічної сили й виконувався в суворо визначених місцях: навколо шиї, на грудях, на подолі.

Вишивка - це орнаментальна скарбниця, в ній втілено фантазії, зображення краси землі, природи, сонця, людини.

У звичайної дівчини-селянки у скрині було 35 сорочок, а у заможної могло бути і більше 60.

До речі, про особливе значення чоловічої вишиванки, як символу кохання ходить ще одна легенда. Говорять, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині. Іншим до такого сакрального ритуалу було табу. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.

Колись вишивані узори не переносились механічно, як зараз. Кожна вишивальниця майстриня досконало володіла «мовою» орнаментального письма, відчувала енергетику кольорів, поєднувала їх зі своїми почуттями і помислами в єдине мереживо, що мало стати оберегом, як для самої себе, так і для коханого чоловіка чи для дитини. У вишивальниць було і є безліч «таємниць», пов’язаних не лише і технікою вишивання, добору ниток.

Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, саме вони дарували потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов.

Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, але й у інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.

Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.

Першим модником у вишиванці був видатний український письменник Іван Франко, адже саме він поєднав вишиванку з буденним одягом – піджаком. До речі, у такому вигляді він зображений і на 20-гривневій купюрі.

Кожен регіон України має свою особливу вишиванку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом. Фактично, кожна область може повихвалятись унікальними вишитими сорочками, притаманними тільки їй.

Першим ведучим, який з’явився у прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. В такому вигляді він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі".

Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6 570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.

В узорах вишивки жінки розповідали про свої думки й почуття, сподівання і страждання. Тому є вишивки сумні й замріяні, а є радісні й веселі, в яких барви й узори бринять, як жартівлива співаночка.

У Києві проводили дослідження силового поля людей, які з першу обстежувались у звичному для них сучасному одязі, а за декілька хвилин пройшли аналогічне обстеження, одягнувши на себе традиційний український вишиваний одяг. Результат був вражаючим: показники динаміки здоров’я у них значно зросли.

Зараз орнаменти з вишивки з кожним днем стають все більш популярними, їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть "викарбовують" у вигляді татуювання.

Щороку в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. У цей день прийнято одягати вишиванку і в такому вигляді відправитися у звичних справах. 

Вишиванки завжди були нашим національним символом, нашою гордістю та автентичною ознакою.

«Бережи українське - носи вишиванку» Ліна Костенко.

Більше про вишивку можна дізнатись з таких джерел:

  • Кара-Васильєва, Т. В. Українська вишивка / Т. В. Кара-Васильєва, А. Д. Чорноморець. – К. : Либідь, 2005. – 160 с. : іл.

Книга знайомить читача з історією української вишивки від X до XX століття. Розглядаються особливості самобутньої народної вишивки, її локальні характеристики щодо історико-етнографічних регіонів, описуються основні техніки шитва, розкриваються символіка рушників, їхнє значення у святах і обрядах. Висвітлюються особливості монастирського шитва XVI—XVIII століть, панського середовища XIX століття, звернення митців авангарду до традицій народної вишивки на початку XX століття.

  • Чумарна М.І. Вишивання долі.-Львів:Апріорі, 2015.-88с.:іл

Книга “Вишивання долі” – розвідка про потаємні коди української орнаментальної символіки, яка поглиблює тему космічного буття людини в потоках світлоносних енергій матеріального світу, частково розкриту Марією Чумарною у книзі «Код української вишивки». Вона в новому ракурсі розкриває можливості впливу людини на долю, на здоров'я власного тіла, благополуччя сім'ї і роду через повернення до джерел духовного знання наших предків.

Особливістю книги є те, що вона наближена до потреб тих, хто практично займається відновленням зразків стародавньої вишивки, хто шукає нових “старих” ідей у творенні власного одягу. Тут подано 56 видів техніки шитва, розкладки узорів, які підготувала і систематизувала майстер художньої вишивки Віра Чипурко.

10.05.2024


Всі права захищено © ЦМБ ім. В. Земляка 2021р. Офіційний сайт