Обласною літературною премією імені Василя Земляка з нагоди відзначення 103-ї річниці від дня народження цього відомого на увесь світ письменника відзначено дві збірки прози — «Маркіянові яблука» та «Душа оглянулась» — українського поета із Житомира Василя Головецького. Урочиста церемонія вручення премії з 2010 року проходить у Центральній міській бібліотеці ім. Василя Земляка.
Відомий український письменник чеського походження Василь Земляк, чиє ім’я тісно пов’язане з Житомиром, збагатив українську та світову літературу вагомим і цінним доробком. Його твори видавалися значними тиражами в Україні та перекладалися багатьма європейськими мовами, зокрема англійською, польською, чеською та болгарською.
Він писав про добре відомі читачам події: українське село 1920–1940 років, руйнацію заможних господарств, перші колгоспи, Другу світову війну. Нелегку долю хлібороба, особливо в період колективізації, письменник часто зображував у своєрідний, інколи навіть химерний спосіб — значною мірою через жорстку радянську цензуру. Саме такий стиль і приніс Василю Земляку світове визнання.
«Свого часу, — написав у Facebook після вручення премії Василь Головецький, — я розпочинав свій шлях у літературі як прозаїк, орієнтуючись на кращі зразки української прози, зокрема й на твори великого майстра Василя Земляка, у якого вчився і вчуся досі. І ось мої оповідання та новели були помічені й відзначені. Заодно вітаю з присудженням такої ж премії самобутній колектив Житомирської центральної міської бібліотеки, яка носить ім’я Василя Земляка і багато робить для збереження та популяризації його безцінної творчої спадщини».
Василь Головецький народився 28 жовтня 1954 року в селі Головецько Старосамбірського району Львівської області. Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка.
Працював генеральним директором Житомирської обласної державної телерадіокомпанії. Заслужений журналіст України. Прозаїк, поет, драматург, перекладач. Автор книжок прози «Замах на генсека» (1992), «Сім історій» (1993), «Тріщини» (1998), роману «Нардепка».
Автор збірок «Маркіянові яблука», «Душа оглянулась», «Вербна неділя», «Найсолодша у світі», «Прощання з душею», «Ангел безодні», «Письмена журавлині», «Вчитель мовчання», «Сповідь у малиннику» та інших.
Лауреат обласної літературної премії імені Василя Юхимовича (2010), літературної премії імені Михайла Клименка (2011). У 2014 році став лауреатом Житомирської обласної літературної премії імені Бориса Тена.
Пропонуємо дві новели Василя Головецького, відзначені премією імені Василя Земляка.
КАЛІЧКА
Вранці біля воріт дитячого садка чатує цуценя-калічка. Очі його — вологі, невпевнені, ніби воно, як людина, усвідомлює свою беззахисність. Симпатичні хлопчики років чотирьох і старші наввипередки кидають у нього камінці та задоволено вигукують, влучаючи в ціль. Цуценя тихо скавулить, але не тікає — лише відсувається вбік, безпомічно ковзаючи задніми лапками по асфальту.
Я вже збираюся нагримати на них, хоча стримує думка: «Невже ніхто не заступиться за нього?! Може, он те акуратне дівчатко… або чиясь добра мама?..»
Ніхто не заступається. Усі заклопотані: матері поспішають на роботу, бабусі стоять у черзі за молоком…
І раптом:
— Ану, перестаньте!
Я полегшено зітхаю: ні, ще не все втрачено на цьому світі.
Дівчинка кидає портфель на асфальт і, навпочіпки, годує цуценя хлібом…
НЕФЕРТІТІ
Скільки гарних облич забуто, а одне невідступно живе в пам’яті, ніби побачене вчора, хоча минула прірва часу.
Пам’ятаю: голубий досвіток, холодок вранішнього трамвая, в якому ще напівпорожньо й тихо, і — немов удар — профіль жінки на передньому сидінні.
Я, грішний, не зводячи очей із того дивовижного сяйва, проїхав і свою зупинку, і наступну, і ще одну. Вона ж сиділа нерухомо, ніби застигла: сумовито й самотньо світився тонкий профіль чужої Нефертіті, і, здавалось, у вагоні не було жодної людини, яка б не милувалася нею.
Нарешті вона підвелася, непевними кроками вийшла до дверей і ступила на сходинки. І лише тоді я зрозумів: незнайомка — сліпа.
Але ніхто — ні я, ні інші мовчазні «обожнювачі» — не допоміг їй.
Окремо варто відзначити, що Василь Головецький є автором поетичного твору «Мамо, Я убитий в Ірпені!», який набув широкого розголосу під час повномасштабної війни. Вірш став одним із болісних поетичних свідчень трагічних подій в Україні, відгукнувшись у багатьох читачів своєю емоційною силою та правдивістю пережитого.
28.04.2026
O-Sense
