І як зав’яже дівчина хустину,
Покриє плечі жінка дивом тим!
Засяє сонце у погожу днину,
і стане сіре, раптом золотим.
З давніх-давен хустка в українських родинах слугувала оберегом, символом любові і злагоди та жіночої вірності. Вона була головним убором заміжньої жінки.
Перша писемна згадка про хустку відноситься до доби Богдана Хмельницького, коли до козаків прибув шведський посол і описав українських жінок, які носили білі вишиті хустки.
Жіноча хустка свідчила про соціальний статус жінки: заможні носили з дорогих куплених тканин, а бідні - з домотканого полотна.
Хустину використовували у різних обрядах. Найпоширеніший - весільний: покриття голови нареченої хусткою. При сватанні дівчина перев’язували густиною парубкові руку на знак згоди бути дружиною.
В часи козаччини, коли парубок вирушав у похід, дівчина дарувала вишиту хустину на знак вірності і кохання. Якщо козака спіткає смерть, хустиною вкривали обличчя, «щоб хижі птахи очей не довбали козацької крові не випивали». Якщо народжувалась дівчинка, то на воротах вішали хустину, якщо хлопчик - рушника .
Хустка - це невід’ємна частина української культурної спадщини. Сьогодні яскраві хустки завойовують прихильність не тільки українок, але і модниць усього світу.
На фото та відео учасниці танцювального клубу "Ретро" Університету людей поважного віку, який діє на платформі Центральної міської бібліотеки ім. Василя Земляка.
03.01.2024
O-Sense
