Чорнобиль, Чорнобиль! Земля застогнала.
І рана смертельна на серце лягла.
Героями сотні пожежників стали,
Щоби Україна жила.
І. Бондар
Усе далі відходить 26 квітня 1986 року, але кожного року в Україні згадують ту трагічну дату, ту героїчну і титанічну працю людей, які не жаліючи ні свого життя, ні здоров’я боролися за життя Землі. Нагадувати про трагедію та не забувати - наш священний обов’язок. Про те, що тоді сталося насправді, можуть сказати лише ті, хто там був у момент трагедії, хто брав участь у ліквідації наслідків цього лиха.
У ту фатальну ніч прийняли на себе перший найжорстокіший удар ядерної стихії 28 пожежників. І вона відступила перед їх мужністю, забравши шість молодих життів. В їх числі нашого земляка з Овруча Миколи Ващука.
Земляки, які загинули при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Микола Ващук - командир відділення СВПЧ-6 м. Прип'яті Київської області, Герой України з відзначення ордена "Золота Зірка"
(Указ Президента України № 328/2006 від 21 квітня 2006 року). Брав участь у ліквідації аварії 26 квітня 1986 р. Помер 27 квітня 1987 р. Ващук Микола Васильович народився 5 травня 1959 року в селі Велика Хайча Овруцького району Житомирської області.
Володимир Максимчук – генерал-майор внутрішньої служби, начальник головного управління пожежної охорони. Працював на ліквідації аварії в травні 1986 року. Народився в селі Демківці Любарського району. Нагороджений за ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС орденом «Червона Зірка».
Володимир Прищепа – працював в пожежній охороні міста Києва. Народився в селі Груд Звягельського району. За мужність виявлену при ліквідації аварії на ЧАЕС, нагороджений орденом Червоної зірки та відзнакою Президента України Хрестом «За мужність».
Житомирський загін пожежників у складі 289 чоловік приступив до ліквідації наслідків аварії з 10 по 23 травня 1986 року. Серед тих, кого сьогодні називають «ліквідаторами», було чимало співробітників органів внутрішніх справ Житомирщини. Ціною власного життя вони перетнули шлях рукотворній смерті. Кожен учасник ліквідації ніс свій хрест, а всі разом зробили неможливе, а точніше переступили межу неможливого.
У своїй статті «Лиш пам'ять усе пам’ятає», Борис Чумак, тодішній начальник пожежної служби Житомирщини відмічає: «Я не можу порахувати всіх працівників пожежної охорони, які брали безпосередньо участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС, але декількох хотів би назвати. Вони особливо заслуговують на це. Антонюк Леонід, Сікорський Володимир, Півоваров Микола, Ляшкевич Володимир, Очканов Валерій, Стужук Микола, Сербін Сергій, Мазуркевич Анатолій, Тисько Богдан, Трохимчук Володимир, Зіновчук Василь, Мисливий Юрій, Раков Степан, Степанчук Анатолій, Мазунін Олександр, Олійник Микола, Піддубний Микола, Хомчук Валентин, Горшкальов Сергій, Черниш Володимир, Бойко Микола, Тов’янський Олег та багато-багато інших. Низько вклоняюсь їм всім.»
Книга містить хронологію основних подій та аналітичну довідку про роботу пожежної охорони Житомирської області в період перебування в зоні відчуження при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; розпорядження, телеграми, рапорти пожежних про бажання їхати на ліквідацію аварії.
Світлини, вміщені в книзі, назавжди закарбували образи тих, хто творив геройський подвиг в ім’я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, їх особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
В народі кажуть, що час загоює будь-які рани. Та мабуть, ранам Чорнобиля судилося бути вічними. В наших душах, серцях, скривдженій землі сьогодні вони кровоточать, як і в тому далекому 1986 році. Пам'ять воскрешає кожен штрих, кожну хвилину, кожне обличчя тих наповнених болем трагічних днів.
Наслідки цієї діяльності не пройшли безслідно. Із 289 чоловік понад 150 пожежних-ліквідаторів померли від хвороб, що спричинила радіація. Смерть щороку продовжує забирати життя ветеранів, що особливо відчутно в останні роки.
По вулиці Героїв Пожежних у Житомирі встановлено пам’ятний знак «Пожежникам, що врятували світ». Щороку біля пам’ятного знаку проходять вечори-реквієм та загальноміські мітинги скорботи. Сюди приходять представники влади, ліквідатори аварії на ЧАЕС, правоохоронці, учні міських шкіл та небайдужі житомиряни. Вони приносять квіти, любов і шану, скорботу і пам'ять до пам’ятника «Пожежним, які врятували світ» та до меморіальних плит з іменами вогнеборців, які пішли з життя.
Урятований світ – найкращий пам’ятник тим, хто загинув у Чорнобильському пеклі.
Використані джерела:
- За межами неможливого. Спогади працівників пожежної охорони Житомирщини, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у квітні-травні 1986 року.- Житомир: Видавництво «М.А.К.», 2000. – 160 с.; іл.
- Гусєв О. «Чорнобиль серед нас». Документально-публіцистична повість. – К.; ПП «ЕКМО»,2004,- 320 с., іл.
- Мужність і біль Чорнобиля. Повість-хроніка. Поеми. Вірші. – К. Молодь,1988.-144 с., фотоіл.
17.04.2024
O-Sense
