Максим Олександрович Кривцов український поет, фотограф та військовослужбовець народився 22 січня 1990 року в звичайнісінькій рівненській родині, тато був продавцем преси, мама працювала в шкільній бібліотеці. Навчався спочатку в 23 загальноосвітній школі міста Рівного, пізніше в 28. Максим дружив зі спортом та займався плаванням, грав на гітарі, обожнював котів та любив фіалки.
Вірші почав писати ще в підлітковому віці, а ще захоплювався фотографуванням. Після закінчення школи Максим навчався в Рівненському технікумі технологій та дизайну, пізніше 2014 року закінчив Київський національний університет технологій та дизайну за спеціальністю «Проєктування взуття та шкіряних виробів». Працював у рідному місті на фабриці нетканих матеріалів, продавцем-консультантом, помічником майстра ательє та фотографом. Максим був щирою, талановитою людиною, вмів бути поруч, цінував дружбу та друзів, а ще любив спілкуватись з дітьми, у проєкті «Строкаті єноти» спочатку був СММ-ником, а пізніше інструктором – навчав дітей фотографії.
Учасник Революції Гідності, з 2014 року був на фронті, як доброволець, учасник АТО, ООС. Брав участь у бойових діях у складі 5 батальйону ДУК «Правий сектор» у 2014-2015 роках, обороняв Піски та Авдіївку на Донеччині. Максим Кривцов є оператором двох короткометражних фільмів «Перемир'я» та «Буду повертатись», що були зняті у Пісках Донецької області в 2015 році. В документальному фільмі Романа Любого «Зошит війни» Кривцов перед бійницею читає свій вірш. Пізніше 2016-2019 роки старший кулеметник у Бригаді швидкого реагування Національної Гвардії України, мав позивний «Далі» (відрощував вуса, щоб накручувати, як у відомого художника Сальвадора Далі). Після демобілізації працював контент-менеджером Центру реадаптації та реабілітації учасників АТО ТА ООС «ЯРМІЗ» та копірайтером Veteran Hub.
З початком повномасштабного російського вторгнення знову вступив до лав ЗСУ. Служив кулеметником в ССО. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Херсонщину, Луганщину та Донеччину. Мав медалі «Захиснику Вітчизни», «За сприяння ЗСУ», відзнаки «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України», «Доброволець АТО» та почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест».
Друкувався у збірках з творами інших авторів у книгах: «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов і війну», «Колискова 21 століття Vol.1: що тебе заколисує?». В 2023 році видав авторську збірку поезій «Вірші з бійниці», яку було визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН. У своїх віршах поет розповідав історії людей у воєнний час, і кожна історія – унікальна, кожен герой проходить непростий шлях крізь випробовування війни. Вірші «Далі» влучають в саме серце, бо написані в самому епіцентрі подій, «на нулі». Часто Максим фотографував своїх побратимів та навколишній світ, світлини як і свої вірші публікував у своїх соціальних мережах. Пісні на поезії Максима Кривцова виконує український гурт «Yurcash»: «Панівна висота», «Він в ЗСУ, вона в ТрО. У фільмі «Наші котики» звучить пісня «Жовтий скотч». Окрім віршів «Далі» писав на фронті і роман, який залишився незакінченим.
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою
Ці рядки з останнього твору Максима Кривцова, який він опублікував у Facebooк за два дні до смерті, стали для нього пророчим. Загинув Максим 07.01.2024 року на Харківщині разом зі своїм рудим котом, якому він також написав вірш. Похований у Рівному на Алеї Героїв кладовища «Нове».
Максим Кривцов нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ст.» 2024 року посмертно та Хрестом Заслуги, 2024 року посмертно. У лютому 2024 року Максим Кривцов став лауреатом літературної премії імені Уласа Самчука (посмертно), а українська співачка Vivienne Mort в цьому ж місяці випустила пісню на слова Кривцова «Не ходи ти тут, не ходи». Іменем Максима Кривцова в Рівному названо запасне футбольне поле Народного клубу «Верес». У травні 2024 року в Мистецькому цоколі Рівненської обласної філармонії відкрито посмертну фотовиставку «Далі: я поверну собі своє життя». Селекціонер з Дніпра Євген Рудницький на честь «Далі» вивів новий сорт фіалки «RUD-Далі». Запорізький театр «Мотлох» зіграв прем'єру вистави «Поет з позивним «Далі». У серпні 2024 року у Києві на честь Максима Кривцова перейменовано провулок Достоєвського. Поезія Кривцова набирає сили, його вірші читають, все більше і більше українських гуртів видають пісні покладені на вірші Максима. У січні 2025 року видавництво «Наш Формат» анонсувало випуск книги «На мінному полі пам'яті» створеної на основі щоденників, есеїв, оповідань та віршів Максима «Далі» Кривцова, за період з 2015 по 2024 роки, автором та редактором-упорядником книги є Валерій Пузік побратим та друг Максима. «Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам'яті через фотографії, вірші та щоденникові записи.
Використані джерела:
- uk.wikipedia.org/wiki/Кривцов_Максим_Олександрович
- https://www.vichisms.memorial/people/maksym-kryvtsov
21.01.2025
O-Sense
