На 50-й день після Великодня, свята воскресіння Христового, - весь християнський світ відзначає Трійцю (П’ятидесятницю) – одне з провідних свят церковного календаря.
У християнстві свято П’ятидесятниці сформувалось у ІV ст., після прийняття церквою догмата про трійцю – існування єдиного Бога у трьох іпостасях. «Ідіть, научайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Духа Святого» (Матвія, 28, 19) – так наставляв своїх учнів Христос невдовзі після свого воскресіння. І, згідно з Біблією, у цей день зійшов на апостолів з неба дух святий і пішли вони між народи, «говорячи іншими мовами, як дух їм провіщав» (Діянія, 2, 1-4).
Святкування Трійці у європейських народів ввібрало обряди кінця весни – початку літа, які побутували у них раніше. Ці свята рослинності, засновані на вірі в магічну силу зела та квітів, дуже любила молодь. Їх відзначали з піснями, танцями, розвагами. Це викликало осуд протестантського, католицького, православного духовенства. Але в процесі розвитку християнства й занепаду язичницької обрядовості, пов’язаної з традиційними формами господарювання, ці протиріччя згладились.
Трійця, зелена неділя, зелені святки – такі народні назви цього циклу українських календарних обрядів. У якому представлені всі моменти, характерні для аналогічних обрядів європейських народів. З церковною традицією, перший день свята (неділя) – Духів день, другий – власне Трійця. В Україні перед святом (духової, зеленої суботи) прикрашали оселі зіллям. Гілками клена, липи заквітчували хату – над вікнами, дверима, господарські споруди, стромляли в землю гілки на посівах жита. На подвір’ї, біля воріт ставили принесену з лісу невеличку березу або осику. Долівку хати притрушували запашним зіллям: лепехою, любистком, на вікнах ставили букети з чебрику, волошок, м’яти. Зелені святки – свято розквітлого дерева, буйної зелені. За уявленнями слов’янина – язичника, зелена сила лісу, дух дерева допомагали людині зміцнити здоров’я, вберегти господу від лиха, сприяли врожаю. Саме як обереги клечання ставилося біля входу (на дверях, вікнах, воротах).
Троїцьке зілля не викидали, а сушили і у відварах із нього мили волосся - щоб не боліла голова, парили хворі ноги. Особливо цінували зілля, свячене у церкві.
Першого дня Трійці в Україні подекуди (Ровенщина, Волинь) й нині справляють найбільш архаїчний за походженням обряд водіння Куста: молоду дівчину вбирають у зелень, прикрашають стрічками і з піснями водять селом, отримуючи гостинці від господарів осель. У центральних районах України обряд мав іншу назву- «водити тополю». Водячи «тополю», дівчата співали:
Стояла тополя край чистого поля,
Стій, тополенько, не розвивайся,
Буйному вітрові не піддавайся…
На Чернігівщині клечальної неділі на сільському майдані встановлювали віху - високу жердку, обвиту зіллям, із колесом від воза нагорі. На Київщині вкопували височеньке, прикрашене квітами і стрічками дерево – явір. Біля них гуляла, співала, танцювала молодь. Очевидно, що віха і «явір» - втілення світового дерева, аналога відомого всім європейським народам «майського дерева».
Із зеленими святками в українців (так само і в болгарів, поляків, чехів) пов’язано багато повір’їв про русалок. Вважалося, що впродовж тижня після Трійці (він називається русальним, Русальницею) по землі ходять русалки. Колишні духи вологи й рослин із прийняттям християнства перетворилися на «погань богомерзку».
Згідно з народною уявою, русалки - це дівчата, або молоді жінки, які під час купання втопилися. Русалки на віки відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що чудом збудовані із прозорого кришталю. Місяць і зорі викликають русалок із води. Виходячи на берег,вони не мають на собі одягу, у них бліде тіло, довге хвилясте волосся, зелене як трава, стан високий і гнучкий, а очі палкі і сині, як морська глибочінь. На голові у кожної русалки - вінок із осоки, і тільки у старшої, царівни, він із водяних лілій. Вийшовши із води, русалки сідають на березі, розчісують своє довге волосся, або беруться за руки і водять дивовижні, з таємничим шепотом хороводи. Іноді русалки вилазять на дерева й гойдаються на гіллі, як на гойдалці, співаючи пісні. Русалчині пісні небезпечні: хто почує їх, то, як зачарований, підійде близько до них, а русалки тоді заманять пришельця до себе, візьмуть у своє коло, і будуть гратися з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку, на дно.
В Україні довго зберігався звичай серед жінок - в русалчин тиждень розвішувати по деревах полотно, що його нібито русалки брали собі на сорочки.
По закінченню тижня після Трійці русалок урочисто відряджали із села: «Ідіте, русалочки, ідіте та нашого житечка не ломіте», - співали дівчата на Чернігівщині, проводжаюча вбрану русалкою дівчину, за межі села.
В Україні вірили, що кожний, хто помер чи втопився на зелені святки, стає русалкою. Духовну суботу вважали днем поминання потопельників і малих нехрещених дітей, яких церква забороняла поминати в інші поминальні дні. Майже по всій Україні неодмінно відвідували кладовище в понеділок Трійці.
Культ предків тією чи іншою мірою представлений у троїцьких обрядах усіх європейців. Кожне народне свято, як правило, охоплює всі сторони господарської діяльності людини, її особистого життя. Троїцькі обряди мали додавати здоров’я людині й родючості полю, вберегти дім від зла.
В храмах на Трійцю проводять святкові богослужіння і великі вечірні служби. Основні символи свята у християн східного обряду — зелені гілочки берези та інших дерев. Ними традиційно прикрашають будинки і церкви. Згідно з народними повір'ями, ці гілочки допомагають закликати добробут та щастя в дім.
Використані джерела:
- Килимник, Степан. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні.- Факс. Вид.- К.: АТ «Обереги», 1994.- 528с.
- Короткі відомості про свята Православної Церкви.- Українська Православна Церква- Київський патріархат, 1992.-112с.
- Сапіга, В.К. Українські народні свята та звичаї. - К.: Т-во «Знання України», 1993.-112с.
- Скуратівський, В.Т. Дідух: Свята Українського народу.- К.: Освіта, 1995.-272с.
- Багнюк, А.Л. Символи українства.- Тернопіль: Навчальна книга- Богдан, 2010.- 512с.
20.06.2024
O-Sense
