Справа не в дорозі, яку ми вибираємо.
Це те, що всередині нас змушує обирати дорогу.
О. Генрі. «Дороги, які ми обираємо»
У кожного свій шлях до бібліотеки. Я ж хочу розповісти про себе, про маленьку дівчинку Тетянку, якій дуже пощастило на людей, які допомогли відшукати цей шлях, направляли, підтримували, інколи навіть стримували. Моє дитинство минуло в бібліотеці, працюю в найкращій бібліотеці, єднаю людей з книгою, відкриваю їм красу і силу слова, - що може бути краще?
Спогад з дитинства – нетерпляче топчуся на межі, чекаючи коли ж Любов Федорівна підгорне рядок картоплі. Адже книжечки, які взяла в бібліотеці вранці, до обіду були прочитані двічі. Любов Федорівна, наша бібліотекарка, прибігла додому, щоб під час обідньої перерви попоратись по господарству, а мені восьмирічній, невтямки – який город, коли нема що читати…
Давно відійшла в засвіти Корнієнко Любов Федорівна, змінилася й оновилася бібліотека, та залишилася любов до читання, до цього неповторного аромату книг (до речі, недавно дізналася, що при розпаді друкарської фарби та паперу утворюються леткі сполуки, які мають запах ванілі). Принюхалась – справді ваніль, може мені так і було затишно та солодко в бібліотеці, що там пахло домом та маминими пирогами. У бібліотеці в мене був свій улюблений куточок – за стелажами, на стільчику під вікном. Скільки там було перечитано книг довгими зимовими вечорами! Тихо булькає вода в радіаторі, за вікном віхола, а я читаю, читаю, читаю (все підряд, поки ніхто не бачить).
А от так бажану книгу Д. Голсуорсі «Сага про Форсайтів» прочитала вже дорослою. Чому Люба Федорівна ховала її від мене, так і залишилось таємницею.
А ще запам’ятались формуляри, різні зошити, бланки. Я навіть дома завела коробочку, куди складала різні папірці, перебирала їх і уявляла себе бібліотекаркою. І не здогадувалася, що головна робота бібліотекаря – не з папірцями, а з людьми. Зараз розумію, як грамотно Люба Федорівна підбирала мені книги, як тактовно вислуховувала мої проблеми, ненав’язливо щось радила. Бібліотекар повинен любити людей, допомагати читачам, враховуючи особливості їх запитів та пам’ятати, що кожна людина - особлива. Принцип "Все для читача" - основний для бібліотекаря. А сьогодні час виставляє свої вимоги - контактність, комунікативність, емпатія, вміння слухати та розуміти. До бібліотеки часто приходять літні люди, більшість з них одинокі та потребують спілкування. І взагалі, обов’язок бібліотекаря – до кожного прислухатись, приділити увагу, не поскупитись на теплі слова, порадити цікаву літературу тощо.
Сьогодні бібліотека – це не тільки книгозбірня, це й інформаційний центр, місце для розвитку здібностей, для зустрічей та спілкування, це осередок громадського життя. Тут можна переглянути фільм, відвідати цікаві майстер-класи, пограти в шахи, це місце ідеально підходить для навчання, виконання домашніх завдань.
Але для мене королевою бібліотеки завжди була її величність Книга - чудо з чудес, створене руками людини.
В сучасному світі вона дещо відходить на другий план, але все одно ніколи не втратить актуальності. Звичайно, зараз можна завантажити й купити майже будь-яку книгу. Та усіх книг не купиш, а в бібліотеці їх можна взяти абсолютно безкоштовно. А ще в бібліотеці панує особлива, чарівна «книжкова» атмосфера, яка об’єднує однодумців.
Пригадую свою першу бібліотечну книжечку – стареньку, підклеєну не один раз, із затертими малюнками. Назва не запам’яталася, але точно знаю, що вона була про пригоди тракторця. А книжечку «Ходить гарбуз по городу» загубила, досі соромно. Я тоді в бібліотеку цілий тиждень боялася заходити…. і таке було. А ось смішний випадок: мама попросила взяти в бібліотеці один з творів Е. Золя. Поки дійшла до бібліотеки, Золя якимсь чином перетворився в Попеля. Та Любов Федорівна була дуже досвідченою бібліотекаркою, і мама таки отримала бажаний твір. Вже в третьому класі прочитала двотомник Мопассана (звичайно таємно від батьків). І так він мені запав у душу, що довго шукала по букіністичних крамницях такий. Зараз видання займає чільне місце в моїй домашній бібліотечці. Тому буває важко зрозуміти сучасних дітей, яких лякають книжки, трохи товщі за зошит. Але бібліотекар - це та людина, яка допоможе навіть найвибагливішому юному читачу підібрати правильну книгу, порадити щось особливе, цікаве саме цій дитині. В сучасному світі молодь намагається виділитися. І багато хто з них обирає читання! ЧИТАТИ –це модно!
І де б людина не працювала, вона весь час буде звертатися за допомогою до книг. Вони віддячать знаннями, дадуть пораду, заспокоять і ніколи не зрадять.
30.09.2024
O-Sense
