Сьогодні гостем Центральної міської бібліотеки ім.В.Земляка став справжній патріот, учасник бойових дій на Сході України у складі  10 ОМПБ,  добровольчого  батальйону «Поліська Січ»,  співголова ГО «Дім ветеранів»,  редактор і письменник Василь Піддубний.

Для усіх присутніх на проекті «Жива книга», який реалізується у бібліотеках міста, він і справді гортав сторінки тієї  книги життя , яку  писав довгі місяці під пострілами ворожих куль у зоні АТО. Василь Піддубний  -  автор багатьох книг про війну на Сході України – «Слово про війну», «Холодне серце» та інші. Адже сьогодні відзначаємо день, який  присвячений тим, хто чотири роки тому не побоявся взяти в руки зброю і піти боронити рідну землю, та всім, хто, сміливо йшов у бій в  усі роки нашої історії,  коли виникала  загроза для нашої України

     На запитання учасників проекту, як ви адаптувалися до мирного життя  після року перебування у зоні бойових дій, Василь відповів:

-Я ще довгий час ходив по рідному місту пригинаючись, поки не відновив розуміння, що я ж на своїй, вільній українській землі і можу ходити з розправленими плечима.  У зоні бойових дій ми пригиналися   аби убезпечити себе від ворожих куль, але вперто стояли на своїй, Богом даній землі, впевнені у тому, що незабаром і тут будемо ходити  з гордо піднятою головою. Відчуття жаху війни мені й досі пече. І досі, у вже мирному своєму житті, буває  прокидаюся посеред ночі у запалі  і шукаю свою зброю. Війна не дає мені про неї забути.

- Чи всі історії реальні у ваших книгах ?

- Жодних перебільшень і творчих домислів. Тільки жорстка правда життя.  Але мій внутрішній суворий,  наказує мені : відклади написане на рік, повернися до  нього і відредагуй,  але потім відкинь написане, аж потім повертайся до твору  знову. І тоді твоя книгу  заслуговує  на увагу читача.

Яке над завдання визначаєте для себе як письменник ?

Знаєте, війна викристалізовує справжні цінності. Для мене – це любов до рідної землі, справжню ціну якій я осягнув, пройшовши горнило боїв за її незалежність. І розуміння цього я б хотів передати своїм читачам.   Україну любити – це не плескати в долоні під гучні промови.  Це здобути і зберегти її свободу і незалежність,  подолати  нещирість і лукавство в суспільному житті і горіти у ньому , а не тліти.